^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
12.07.2018 12:22
448 переглядів
0 коментарів
Марійка Слободяник – молода зірочка художнього мистецтва Тальнівщини

Минулого тижня в Тальнівській центральній бібліотеці відбулася виставка малюнків десятикласниці з Тального Марійки Слободяник. Присвятили її Дню молоді. Це чи не перша творча виставка випускниці 9 класу Тальнівського НВК №1. Завжди усміхнена Марія дуже хвилювалася, як пройде виставка, чи сподобаються її роботи глядачам, чи, можливо, хтось кине камінець в її город. Але хвилювання були марними, бо всі залишилися в захопленні від яскравих малюнків, де відточена і продумана кожна лінія.

– Маріє, звідкіля у тебе такий талант?

– Мабуть, від мами, вона також малює. Вдома у дитячій кімнаті ми разом з нею розмалювали стіну: зобразили дерево, а біля нього закохану пару. І взагалі увесь дім розмальований нашими малюнками. А ще в моїй родині малював дідусь, тому, можливо, талант передався частково і від нього. Його вже немає серед нас, але майстерність тепер у моїх руках.

– Яка це за рахунком виставка?

– Вже третя. Перша була організована у школі, потім – в музичній школі, а ось ця – в бібліотеці. Виставка серед книг – це як мистецтво серед мистецтва. Якщо чесно, мені дуже приємно, що мої малюнки стають відомими, від цього мені хочеться ще більше розвиватися, вчитися новій техніці. Іноді я витрачаю цілий день на створення нового малюнку, все залежить від натхнення.

– А звідки ти черпаєш своє натхнення?

– Іноді буває нелегкий день, немає куди подіти поганий настрій. І я малюю, багато малюю, навіть з поганого можна взяти щось хороше. Левова частина малюнків – це «аніме» (японська анімація), іноді я перемальовую своїх героїв, а буває, добавляю своє; все залежить від того, куди заведе фантазія. Головне – це індивідуальність моїх робіт, це моє головне прагнення. Все моє життя – це натхнення, куди не ступиш, на що не глянеш – все надихає.

– Чи збираєшся ти пов’язувати своє життя з образотворчим мистецтвом?

– Планую піти навчатися до своєї вчительки з малювання, а поступатиму на дизайнера інтер’єру в Тальнівський коледж. Потім удосконаливши свої навики в цьому напрямку, з впевненістю поїду продовжувати своє навчання до Києва.

Вчителі і рідні підтримують дівчину у всіх починаннях. Намагаються ще більше розкрити її талант. Марія говорить, що завдяки тому, що у неї вірять, через день з’являються нові шедеври. Мама школярки впевнена, що її донечка тільки стала на шлях мистецтва, то ж все грандіозне попереду.

– Як створюються твої малюнки?

– Захотіла, сіла і намалювала. Використовую лише фарби – гуаші, раніше пробувала і масляну палітру, але того ефекту, якого я хотіла, не вийшло, тому від них відмовилася. Все, що мене оточує, по суті є ідеєю нового зображення. Полюбляю працювати у тихій і спокійній атмосфері, щоб можна було абстрагуватися, можливо, добавити щось своє, неординарне. Копіювати не люблю, намагаюся все брати з голови, бо тоді точно знаю, що це моє, особисте.

– Чи брала ти участь у конкурсах? Якщо так то в яких?

– Одного разу вчителька відіслала мій малюнок до Києва, на Всеукраїнський конкурс малюнків. Я намалювала глечик, а в ньому Україну – хатинки, садочки, внизу – будівництво, а на фоні цього зображений янгол, який нібито все це малює. Через певний період я дізналася, що моя робота «зависла» між першим і другим місцем.

Якось я подарувала вчительці з музичної школи малюнок, на якому зображена дівчинка, що грає на бандурі. Це було чисто символічно, бо я також навчалася там грі на бандурі. А вона взяла і відправила його в Черкаси на обласний конкурс малюнків, там я зайняла з ним перше місце. Але в музичній школі нагороду розділили на двох.

Дівчина розповідає, що малюнки виходять довершеними далеко не з першого разу. І перш, ніж насолодитися витонченою красою фарбованих ліній, потрібно витратити немало спроб, які бувало, і відбивали охоту повертатися до початого. Але завдяки працьовитості, наполегливості і відповідальності Марійки всі картини мали своє завершення.

Тож і тепер усі, хто приходить у бібліотеку, із захопленням зупиняються біля картин Марії Слободяник. Довго роздивляються і повірити не можуть, що то намалювала школярка.

Не втомлюємось повторяти: Тальнівщина – край безмежного українського таланту.

Ірина РОТАЄНКО

Читайте також: Труси, тату, калиткою: дитина зі школи йде