^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
29.05.2018 12:29
995 переглядів
0 коментарів
Він передбачив анексію Криму, але не повірив у свою передчасну смерть

23 травня катеринопільському поету Миколі Штепану мало б виповнитись 40 років. Хтозна, яких би вершин він досягнув, якби дожив до цієї дати. Хлопець мав потужний старт: палку поетичну натуру і доросле, зріле мислення не по віку.

Микола Штепан назавжди залишиться для нас молодим, 20-річним. Саме в такому віці забрала його підступна смерть. Він народився відразу ж після травневого Миколая, то ж і назвали його на честь цього святого. П’ятнадцятирічним він утратив матір, що померла від тяжкої хвороби, згодом бабусю. Єдиною розрадою був батько. Юнак успішно закінчив школу, вступив до Уманського педуніверситету. Здавалося б, досить випробувань. Але у долі своя логіка.

Дивилась циганка на руку мою

Й сказала, що я над проваллям стою.

Що я загублю і життя, і красу,

І в татову хату я сум принесу, −

ділився юнак сокровенним у вірші "Ворожка", намагаючись не вірити словам провидиці. На жаль, це пророцтво справдилось. Великою бідою увірвалась у батькову оселю звістка про його зникнення у листопаді 1998 року, а згодом – і про смерть (у лютому 1999-го). Три місяці невтомних пошуків, три місяці розпачу й надії завершились убивчою звісткою: Миколу знайшли мертвим, у рідному Тікичі. Згорьований батько пережив сина на кілька років, помер 2001. Найпотаємнішою його мрією було видати Миколині вірші. І він їх опублікував, спершу в місцевій газеті, а потім (із допомогою Віктора Харитоненка) − окремою малотиражною збіркою "Стежки через пам’ять". 2003-го року за сприяння районної бібліотеки вірші Миколи Штепана увійшли до альманаху "Пробудження", а 2006 – вийшли дві збірки:"А стежки через пам'ять…" та "Я із солов’їної породи".

До 40-річчя поета районна бібліотека презентувала ще одну збірку – "Обірвана струна", видану при фінансовій допомозі Катеринопільської райдержадміністрації. "Найгеніальнішу мелодію можна зіграти на одній струні. Із цією дзвінкою, мідною ниткою можна порівняти життя Миколи Штепана, яке обірвалося на високому акорді. Відзвуком його є ця збірка вибраних творів – рвучких, гострих, безкомпромісно-викривальних політичних; пісенно-натхненних патріотичних; тепло-щемких родинних, палких романтичних. Для всіх, хто цінує чесну, просту поезію",− читаємо в анонсі книги.

Презентація збірки відбулась якраз на День народження Миколи Штепана. Вела захід Наталя Руренко. Співробітники Будинку культури, бібліотечні працівники, школярі, однокласники, друзі поета та його шанувальники читали зі сцени вірші, ділилися спогадами. Звучали душевні та патріотичні мелодії.

− Людина народжується і народжується її доля, − розпочала виступ Євгенія Калиушко, учителька української мови, що навчала Штепана. − На долі всякого є. Життя коротке у Колі. Рано подорослішав і був серйозний. Писав, не показував свої вірші. Але можна було відчути його біль, журбу, втечу від цієї печалі і горя у його творчих роботах. Писав великі за обсягом твори, читав дуже багато змалечку. Він був юним ерудитом. Добре знав історію нашого народу, любив рідний край, був справжнім патріотом, і по-дорослому розумів кожну людину. Його лірика хвилює всіх. Колі немає серед нас уже 20 років, але здається, що ці твори написані тільки вчора.

Для наочності Євгенія Георгіївна прочитала поезію "Совість", у якій яскраво, образно зображено моральне зубожіння верхів суспільства, що втратили совість, грабуючи зубожілий, але щедрий і милосердний народ.

Інша поезія Миколи Штепана "Протяг", яку зачитала Ольга Найденко, звучить на сьогодні не менш актуально, адже в ній передбачено анексію Криму. Шкода, що ніхто не прислухався до слів юного пророка, який закликав закрити двері перед кремлівською пропагандою:

А вітер з Москви, як завжди, на нас холодом віє.

В той протяг попали Чечня, і Молдова, і Крим.

Як двері закрить, то не влізуть до хати злодії

Й не вжалять промовці отруєним словом своїм.

Своїми болючими спогадами про Миколу Штепана поділився також його близький друг – Григорій Вагапов:

− Я до останнього не вірив, що все може бути настільки погано, і досі не вірю, що він загинув своєю смертю. Хочу подякувати тим людям, які бережуть пам'ять про Колю, тому що все, що ми про нього знаємо, все, що ви сьогодні про нього чуєте, робиться людьми, які до цього долучаються. Я хочу подякувати Любові Приємській, моїм колегам із селищної ради, які прийшли сьогодні, гарних віршів почитали. Я хотів би, щоби ви зрозуміли: якщо ми вшановуємо пам'ять таких людей, то, що б ми не зробили хорошого в житті, знайдуться люди, які вшанують і нашу пам’ять.

Кульмінацією заходу була театралізована сценка у виконанні Наталії Фартух, Василя Сафтенка та Олексія Гончара, яка відтворила трагічну історію сім’ї Штепанів: померла мама прикликала до себе сина, а потім вони обоє призвали й батька…Нам залишились у спадок лише вірші, гітара та пам’ять про цю прекрасну родину.

Під портретом Миколи Штепана діти запалили свічку. Є надія, що слово поета буде збережено.

Цей захід нікого не залишив байдужим. Люди покидали зал, витираючи сльози.

Микола Штепан писав, що в Катеринополі "земля наче пух". Дай, Боже, щоб такою вона й була для нього! Царство Небесне!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Вишивка – наша прадавня грамота