^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
24.04.2018 8:17
1002 переглядів
0 коментарів
Фінансист Звенигородської РДА наклав на себе руки

Минулого тижня Звенигородку сколихнула жахна новина: з вікна власного кабінету повісився працівник фінансового відділу райдержадміністрації В’ячеслав Власенко. 11 квітня близько сьомої години ранку тіло самогубці, що повисло між другим і першим поверхом будівлі міської ради, у якій знаходиться відділ, побачив тамтешній сторож.

Окрім мотузки, прикріпленої до радіатора опалення, в кабінеті самогубці знайшли деякі його особисті речі та передсмертний лист, в якому, проте – ні слова про причини самогубства, згадуються лише мати й керівник фінвідділу. Своє останнє звернення до живих В’ячеслав Власенко розпочав словами: «Так склалося життя… З дитинства не було розуміння…», а закінчив проханням, аби мати не приходила на похорон. Чому, не пояснює.

Аналогічні листи, роздруковані на принтері, виявили і в сусідніх кабінетах – очевидно, перед тим, як зробити смертельний крок з вікна, самогубця поклав їх на столи колег чи підсунув під двері.

Чому ж наклав на себе руки чоловік?

В колективі фінвідділу, де він пропрацював 18 років і очолював відділ доходів, за ним не помічали нічого підозрілого і не можуть назвати чогось такого, що спровокували б його на суїцид.

– Можливо – шок? – почули ми від одного з колег покійного.

Не проливають світла на рішення В’ячеслава щодо самогубства й слова старшого брата, який вважає, що той «себе накрутив».

Знайомі й колеги Власенка розповідають, що він завжди був спокійним і врівноваженим, хоч, як правило, замкнутим у собі. І лише декілька опитуваних зійшлися на тому, що до самогубства його «довели».

Хто ж саме?

На це запитання респонденти відповідають досить туманно: мовляв, вина тут багатьох, з ким мав би спілкуватися чоловік. Що ж, спробуємо розібратися.

З неофіційних джерел дізнаємося, що, не маючи власної сім’ї та близьких друзів, дотримуючись здорового способу життя, В’ячеслав Власенко був дуже вразливим, боляче реагував на будь-яку образу, не вступаючи при цьому у конфлікти. Наймав квартиру, хоч неподалік від центру міста є досить просторий будинок, де мешкає його мати та старший брат. З ріднею спілкувався, телефонуючи. На свята, як от і минулого Великодня, мобільник взагалі відключав. Останні три дні жив у готелі, однак в день перед самогубством виселився з нього, належним чином розрахувавшись.

Оскільки іншого помешкання не мав, то, виходить, готувався до зведення рахунків з життям?

І тут мимоволі виникає ряд запитань: чому для здійснення суїциду обрав саме службове приміщення, а не наймане до цього житло чи той же готель? Чому залишив передсмертні листи у своєму кабінеті і в кабінетах співробітників?

Чи не тому, що саме тут якийсь рік тому в нього украли всі його заощадження, на які збирався купити квартиру? Кажуть, що тоді йому відрадили звертатися з відповідною заявою до правоохоронців і навіть поскупилися на співчуття. Не кажучи вже про допомогу…

Скромний і стриманий (неначе велика дитина, як сказала про покійного одна його знайома), одинокий у цьому великому світі, він, цілком можливо, носив у душі й інші образи на звенигородчан, які не сприймали його таким, як був. Кажуть, навіть збирався виїхати кудись, покинути місто, в якому народився і мешкав майже 38 років – саме стільки йому мало виповнитись через тиждень.

Покинув. Навіки…

Михайло НЕЧАЙ

Читайте також: Пристрасті по-ватутінськи