^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
26.03.2018 17:07
1305 переглядів
0 коментарів
Тарасівське рівняння з багатьма невідомими

Тарасівську сільську загальноосвітню школу можна без перебільшення назвати експериментальною. Бо навряд чи знайдеться в Звенигородському районі ще такий навчальний заклад, який функціонував би місяцями сам по собі, без керівників. А хто може назвати ще таку школу, яку ніби обігріває ще три роки тому демонтований котел? Де ще замість забезпечити школу належною кількістю палива, районні владці дають пустопорожні обіцянки?

Втім, давайте по порядку.

Формулами діток не нагрієш

Новий навчальний рік у Тарасівській школі розпочався без директора і завуча. Перед цим на педагогічній раді 31 серпня заступник директора Наталія Анатоліївна Плахотник повідомила, що за день перед цим вона подала заяву на звільнення від своїх обов’язків, яку начальник районного відділу освіти підписала. Дізналися вчителі й про те, що директор школи Віталій Віталійович Мороз перебував цього місяця у місячній відпустці за власний рахунок.

Таким чином, підписуючи Наталії Плахотник заяву на звільнення і знаючи, що директор відсутній, начальник відділу освіти РДА Лариса Кочерга залишила школу без керівництва. Урочисту лінійку 1 вересня зуміла провести колишня заступник директора, вже в ранзі вчителя. Від того ж дня вона добровільно-примусово складала розклад занять, здавала звіти в районний відділ освіти та подання на отримання заробітної плати. Зрозуміло, без будь-якого матеріального стимулювання. Директор в школі так і не з’являвся, хоч основна його відпустка закінчилася, а навіть найбільша відпустка за власний рахунок не могла перевищувати 30 днів.

Осиротили школу. Та в райвідділі освіти продовжували робити вигляд, що це їх не стосується. Врешті 1 грудня таки призначили нового директора. Ним став тамтешній учитель Владислав Гончаревський. Та на цьому біди школи не закінчилися, оскільки тут і за попередні роки, і з початку нинішнього року так «наекспериментували», що Владислав Едуардович з першого ж дня свого директорування зіткнувся з невідкладними проблемами. Передусім – як забезпечити належний температурний режим у ввіреному йому закладі, оскільки, як переконався, дров до кінця опалювального сезону катастрофічно не вистачало.

З цього все й почалося…

Будучи людиною принциповою, новий директор вже другого місяця після свого призначення звернувся до відділу освіти з проханням повідомити, на підставі яких показників була розрахована кількість дров, завезених в школу на опалювальний період, надати завірені в установленому законом порядку копії всіх товарно-транспортних накладних на ці дрова та технічні характеристики котлів, котрі використовуються для опалення.

Цілком очевидно, що подібного роду заяви ще ніколи не надходили на адресу відділу освіти, тож «озадачені» чиновники дещо розгубилися. Та як би там не було, хай і з запізненням, проте відповідь надали. Можна сказати, науково-практичного характеру.

«Потреба у паливі, – йшлося у ній, – розрахована згідно з «Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд», а також на господарські потреби в Україні КТМ 204-244-94. Згідно з п. 6.1.4., КТМ 204 при неможливості визначення годинного споживання теплоти на опалення за фактичними даними, річну теплоту в теплоті вираховують за формулою:

Qо = V 3 go (tbn . o)n х 10 (-6)»

Далі у відповіді вказувалися й показники: усереднена розрахункова температура внутрішнього повітря (в приміщенні школи) + 18 градусів С, середня температура зовнішнього повітря в опалювальний період за останні 5 років + 1,8 градуса С.

Таким чином, згідно формули, йшлося далі, «для отримання розрахункової річної кількості теплової енергії потрібно 167,67 кубічних метрів дров». Тут же повідомлялася кількість надходження та використання дров, з чого виходило, що залишок їх у лютому становив 98,54 кубометра.

У відповіді – так, проте в наявності школа не мала й третьої частини від вказаної цифри. При тому звернув Владислав Гончаревський увагу й на деякі розбіжності у наданих райвідділом освіти матеріалах. Зокрема, згідно відповіді відділу освіти, дрова до школи завозилися у серпні-вересні, а за накладними – у жовтні-листопаді. У накладних вони належать до твердих порід, насправді ж завозили дрова з черешні, липи і навіть верби.

Цікаво, де у Звенигородському районі можна натрапити на вербовий ліс?

Між тим навіть сільському дядькові відомо, що таке паливо дає значно менше тепла, аніж дрова твердих порід. Отож до вже згаданої формули, в якій фігурують дрова твердої породи, треба вносити поправку. Хоч в даному випадку і це не допоможе вийти на точний показник, оскільки технічних характеристик наявних у школі котлів райвідділ не повідомив.

І не через забудькуватість виконавців, ні…

Нетлінна пам'ять про регіоналів

Як на стінах, так і при самому вході до школи красуються стенди, які повідомляють про «інноваційні енерго-ефективні заходи» здійснені тут. Перший, якщо вірити тексту, втілений в життя ще у 2013 році. Йдеться не про що інше, як «Ремонт системи опалення з встановленням піролізного котла», котрий «виконано в рамках Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» й загальна вартість якого 412 944 гривні.

На другому стенді – повідомлення про проект громади щодо капітального ремонту системи опалення, знову ж таки, в рамках проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», тепер уже загальною вартістю 192 785 гривень.

Як і в першому, так і в другому випадку проекти були орієнтовані не на громаду, а на затуманення довірливих тарасівчан. Так, замість піролізного котла тут встановили два звичайних твердопаливних котли по 150 кВт кожний. При цьому не можна не бачити й плутанини в датах. Бо якщо «енерго-ефективні заходи» в першому випадку «реалізовувалися» в 2013 році, то на котлах бачимо дату їх випуску – 2014 рік.

Таку от пам’ять залишили після себе «регіонали», при тодішньому режимі яких на Звенигородщині безкарно розкрадалися кошти в більших і менших розмірах. Згадаймо хоча б розрекламовану тодішнім губернатором Сергієм Тулубом «реконструкцію» садиби Енгельгардтів у Будищі і зниклі з бюджету десятки мільйонів гривень. Та характерно, що за таким принципом продовжують діяти й ті, хто зайняв командні висоти після Тулуба й тулубенят, серед яких причаївся й пригрітий новою владою дехто з «колишніх», бо «ремонт системи опалення» у 2017 році – то елементарне приєднання до існуючих ще за радянських часів чавунних батарей труб меншого перерізу, від чого постійно відбуваються пориви системи. Між тим, звітуючись в лютому нинішнього року на сесії районної ради про виконання програм соціально-економічного розвитку району та делегованих районною радою повноважень за 2017 рік, голова РДА Василь Довбуш авторитетно заявив, що торік «завершено останній, четвертий проект у третій фазі ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» – реконструкція системи опалення у Тарасівській загальноосвітній школі» при чому «загальна вартість проекту становила 194 тисячі гривень». От і виникає мимоволі запитання: в чию кишеню пішли гроші, виділені на реалізацію проекту громади?

До речі, згаданих твердопаливних котлів, якщо вірити документації відділу освіти, в природі не існує. Бо, як розповідає Владислав Гончаревський, в ході прийому-передачі майна школи в акті, складеному відділом освіти, про них не було й згадки, тому що, згідно пояснення, в централізованій освітянській бухгалтерії їх «забули» поставити на баланс. Натомість на балансі продовжує перебувати котел з 2007 року вартістю 12400 гривень, котрий, згідно проекту, мав би бути демонтованим ще в 2013 році. Він не використовується, проте дрова на нього всі три роки поспіль замовляли і відповідно списували.

– Саме через це дров вистачило до кінця лютого, хоч на папері їх налічується ще майже 90 кубів – стверджує «непокірний» директор школи, який, зрозумівши, що йому підсовують «липу», відмовився підписувати акт прийому-передачі.

Хто ж розв’яже рівняння?

Зважаючи на складність ситуації, Владислав Гончаревський, знову вдався до епістолярного жанру, повідомляючи як начальника відділу освіти, так і голів РДА та районної ради, що вже 10 березня опалювати школу буде нічим.

Та відгукнувся лише голова районної ради Володимир Кучер, який негайно скликав депутатську комісію, на яку й виніс проблему Тарасівської школи. Дещо пізніше голова РДА Василь Довбуш пообіцяв забезпечити цей навчальний заклад дровами, проте на час перебування автора цих рядків в Тарасівці, шкільна кочегарка залишалася без дров.

– А де ж братимуть дрова, якщо на папері в нас залишається ще дев’яносто кубів? – резюмував на повторному, вже спільному з колективом школи засіданні депутатської комісії Владислав Гончаревський. – Хіба що «перекинуть» з інших шкіл, директори яких вважають за краще «не виступати»?

На засіданні виникло ще багато різного роду запитань. На думку присутніх, відповідь на них мають дати компетентні правоохоронні органи. Тим більше, як заявив голова районної ради, подібного роду упущення мають в багатьох школах району.

В Тарасівці ж не залишалося іншого виходу, аніж оголошувати додаткові канікули для школярів.

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

Читайте також : Згадали у Звенигородці про сороку-ворону, або Як у відділі освіти бюджетні гроші ділили