^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
14.03.2018 21:04
623 переглядів
0 коментарів
Кожна лялька Ірини Коровченко має свій характер

Є на Катеринопільщині майстрині, у яких є чому повчитися і на що подивитися. Поміж них лялькарка Ірина Коровченко, яка минулого тижня презентувала свої лялечки у районній бібліотеці. Яскраві, барвисті красуні надзвичайно всіх вразили, як працівників закладу, так і відвідувачів. А бібліотеці ще й пощастило отримати одну з них у подарунок – чарівну "Наречену". Пообіцяла майстриня також найближчим часом влаштувати майстер-клас.

Майже щодня Ірина Юріївна виставляє у "Фейсбук" свою нову роботу. Кожна її лялька унікальна, та й представляє вона їх по-особливому: "Писанкова", "У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила", "От же ж норовливі ті дівчата - хочу та й хочу мереживце на спідничку…Весна!", "Захурделило... а тут таке тепло!", "Трішечки веселкової радості", "Первісток". І отримує у відповідь задоволені відгуки: "дивовижні, дивовижно красиві", "одна краща за іншу" "всі такі витончені, вишукані пані", "у Вас кожна лялька зі своїм характером", "кожна мотанка має своє "лице".

І це так: усі ляльки дуже красиві, охайні, чепурні, з характером. Та гонорова, та весела, інша – осяяна материнством, але всі чудові та гармонійні. Вони не тільки підіймають настрій, задають тон кожному дню, але й повертають нас до витоків нашої культури, етносу.

"Це дійсно красиво! Це справжнє, це наше, рідне, яке ми до цього часу всі так і не збагнули, не ввібрали у себе як найціннішу і найсвятішу частинку самобутності разом з чарівними звуками співучої мови. Ви справжня майстриня і продовжувачка найціннішого дару нашого народу. Шана Вам велика від усіх цінителів мистецтва! − пише ляркарці Людмила Дідук. –

Захоплююся Вами і зичу нових задумок. Ви відкриваєте всім нам нове і забуте обличчя нашої України".

Та чи не найбільше відгуків отримала мотанка з немовлям на руках. Майже всі дописувачі відчули в ній неймовірну любов, ніжність та велику таємничу силу.

"Уперше бачу таку ляльку-мотанку...Дивовижне відчуття − погляду не відвести. Сама любов і ніжність, " − зауважує Неоніла Яніцька.

"Якась така велика сила відчувається в цій ляльці", − підтримує Антоніна Скоромна.

Ірина Юріївна каже, що робила цю кралечку з любов’ю і ніжністю, які їй, очевидно, передались, а її силу бачить у Силі Материнства.

Ця лялька нагадала багатьом поезію Івана Савича "Мати"(1957):

− Чуєте, хто там? З дороги! Мати іде молода, Очі від щастя вологі, Горда і рівна хода…

У народі побутує думка, буцімто мотанки – ляльки, наділені магічними властивостями. Чи справді це так, запитуємо у самої майстрині.

− Ніякої магії я в них не вкладаю, − каже Ірина Коровченко, − окрім позитивних емоцій, думок та почуттів. Роблю, як душа підказує. А буває, що лялька сама мене веде – задумаєш одне, а виходить по-іншому... Часто супроводжую процес виготовлення лялечки молитвою, українською піснею, колисковою. Вірити чи не вірити в їхню особливу силу - особистий вибір кожного. Віра – то дійсно сильна річ…

Ірина Юріївна розповідає, що виготовляє ляльки вже п’ять років:

− Побачила в Інтернеті роботи майстрині Тетяни Білокрилець – це був тільки перший поштовх до мого захоплення лялькою, чисто споглядальний. Далі – шукала, переймала, фантазувала. Шлях був довгий і не без блукань та помилок. Знання про традиційну українську народну ляльку отримала з книг відомого мистецтвознавця Олександра Найдена "Українська народна лялька" та "Парадокс української ляльки".

Майстриня застерігає, що не варто вірити всьому, що пишуть про нашу ляльку в Інтернеті:

− Дуже багато лялькарок демонструють суто споживацький інтерес, перетворивши свої роботи на товар, і тому придумують чи переповідають купу легенд, байок, казок, які не мають жодного стосунку до справжньої сутності української ляльки. Крім того, часто пропонуються чужорідні образи (наприклад, російські) – такі собі "ведучки", "столбушки", "подорожниці", "зерновушки", "кубишки-травниці", "куватки", "нерозлучники", "дзвіночки" - у більшості випадків від незнання. Колись я й сама помилково вважала "травницю" та "нерозлучників" українськими ляльками. Переконана: треба бути відповідальними перед потомками, відроджувати справжнє українське, а без знань це буде профанація, облуда.

Автентична назва ураїнської ляльки – вузлова. Вважає Ірина Юріївна:

− Популярна нині назва "мотанка" - не автентична. Це неологізм сучасної майстрині Людмили Тесленко-Пономаренко, від "мотати", "намотувати". Традиційна українська народна лялька називається вузловою, бо основа її внутрішньої будови нагадує вузлик з білого полотна чи з хустини (голова ляльки), до якого прив’язували, примотували умовний одяг. Типова вузлова лялька - це лялька Середньої Наддніпрянщини (Київщина, Полтавщина, Черкащина). Найтаємничіша та найяскравіша її прикмета - хрест на обличчі. Центром зародження цієї ляльки вважають територію між Черкасами і Чигирином, а першим збирачем був суботівський священник, етнограф Марко Грушевський. Цікаво, але на жодній із ляльок його колекції не було жодного фрагмента з вишивкою. Чому? Загадка…

Чи кожна лялька може бути особистим чи родинним оберегом?

− Звичайно, ні, − наголошує майстриня. −Тільки та, яка виконана адресно, для конкретної людини чи родини. Колись такі обереги бабусі виготовляли для своїх онучок, матері – для донечок із залишків зношеного одягу – свого чи тих, хто вже покинув цей світ. Цим вони забезпечували ще й зв'язок поколінь, зберігали пам'ять про минуле.

Ляльки, які я виготовляю, зовні дуже різні, проте внутрішня основа кожної – традиційно народна. Дуже важливо відродити та зберегти справжні українські культурні джерела, активно залучати до цього дітей та молодь, адже саме їм належить будувати нову - українську Україну.

Фото з особистої сторінки майстрині у "Фейсбук".

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Анастасія Яніна та Сніжана Репеченко привітали українських захисників зі святом вишуканою поезією