^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
06.02.2018 22:29
423 переглядів
0 коментарів
У Катеринополі вшанували Героїв Крут та загиблих атовців

"100 років тому, під Крутами, − пише у "Фейсбук"районовий отаман Черкаського козацтва Василь Кураш − юні українці, цвіт нації віддали своє життя, боронячи незалежність України. Вони першими вступили у нерівний бій з московсько-більшовицькою ордою під командуванням Муравйова, яка прийшла плюндрувати Україну, після проголошення нею Незалежності. Історія повторюється. Через 100 років вже московсько-путінська орда знову проливає кров в Україні, пропагуючи "рускій мір". Крути і Кіборги − кров'ю вписані в героїчні сторінки історії України, хоча різні в часі. Є суттєва відмінність між цим історичним століттям. Якщо тоді "большевикам", на жаль, вдалося знищити національно-визвольний рух, потопити в крові та поневолити Україну, то сьогодні − дзуськи. Тому, що Крути, Холдноярська республіка, УПА, Січові Стрільці, ОУН, інші національно-возвольні рухи зберегли та передали гени і дух волі, свободи, та незборимості української нації. Я переконаний, якби не було цих славних історичних сторінок, ми давно були б в складі Російської імперії".

Коротко до події. 29 (або 30) січня 1918 року відбувся бій поблизу залізничної станції Крути між 4-тисячним (в окремих джерелах − 6-тисячним) підрозділом більшовицької армії під проводом Михайла Муравйова та об’єднаним українським загоном (Першої юнкерської школи, Помічного куреня Січових стрільців і добровольців Вільного козацтва), у якому було десь близько 500 вояків.

Бій українських захисників (поміж яких була переважно молодь, студенти та гімназисти) з більшовиками на станції Крути затримав пересування ворога на чотири дні. Це дало шанс УНР підготувати й укласти Брест-Литовський мирний договір, який по суті був міжнародним визнанням української незалежності, а згодом – дав можливість отримати зарубіжну військову допомогу. Причину трагедії сучасні історики вбачають у сліпоті вітчизняних соціалістів, які фактично розпустили регулярне військо, вважаючи, що однодумці із сусідньої Росії не будуть на них нападати. Незасвоєні уроки історії мають властивість, на жаль, повторюватись.

Через довгі роки замовчувань та перекручувань, історикам очевидно важко відновити реальну картину втрат у цьому бою. З різних джерел дізнаємося, що Україна втратила від 70 до 300 захисників, тоді як втрати ворога становили від 300 до 2000 тисяч.

І ось через сторіччя війна з сусідами відновилась. Спершу в України анексували Крим, тепер точаться бої на сході країни. І знову гинуть патріоти, захищаючи цілісність рідної землі.

31 січня 2015 року, виконуючи свій військовий та громадянський обов’язок, біля міста Щастя, що на Луганщині, загинув наш земляк Руслан Бобуров.

Саме цим двом подіям − Дню пам’яті Героїв Крут та дню загибелі легендарного "Німця" і присвятили свій захід працівники Катеринопільської бібліотечної системи.

В оновленій читальній залі, що на другому поверсі, затишно, світло та, врешті, тепло. Поруч з екраном стоїть стенд із книгами, приуроченими українському спротиву: "Братня" навала. Війни Росії проти України ХІІ –ХХІ століть" (2016), збірник "Крути. Січень 1918" (2010), "Ген воїна" (2014) − повісті та оповідання журналіста-телевізійника Руслана Горового, "Книга змін" (2015) − оповіді військового телерепортера Андрія Цаплієнка, альманах "Волонтери. Мобілізація добра"(2015), у який увійшли твори відомих українських авторів сучасності тощо. На цьому ж стенді – портрети Героїв Крут та учасників АТО, вихідців із Катеринопільщини, що віддали своє життя на захист Вітчизни.

Вели захід Ольга Найденко і Наталія Радецька. Ушанувати пам’ять українських героїв прийшли школярі обох катеринопільських шкіл та ліцею. Ведучі ознайомили учнів з історією Героїв Крут через розповідь, вірші, перегляд відеофільму. Особливо вразили присутніх спогади, про те, як більшовики розстріляли та замордували 27 полонених юнаків, а згодом на кістках мучеників радянська влада проклала алею: "Через їхню могилу пролягла паркова алея. Над їхніми тілами цокотіли по асфальту каблучки юних панянок і човгали черевики літніх городян. Більшість киян навіть не здогадувалися, що ступають по кістках національних героїв… Їх боялися навіть мертвих".

Нині подвиг українських юнаків під Крутами вшановується на загальнодержавному рівні. Історичну справедливість відновлено.

У другій частині програми ведучі познайомили школярів із катеринопільчанами, загиблими в АТО. Один із них помер у Катеринополі, але від звістки, що загинули його побратими.

22-річний єрківчанин Сергій Сергійович Бохонько, позивний "Боха" (29.04.1992 – 19.07.2014), активний учасник Майдану, стрілець в батальйоні "Донбас". Загинув у ніч з 18 на 19 липня 2014 року під час бою із бандоформуванням "Привид" від кулі снайпера при штурмі Попасної (Луганська область). Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). Похований в Єрках. На фасаді Єрківської школи (де він навчався) відкрито меморіальну дошку на його честь.

20-річний Максим Володимирович Солонар (28.01.1994 – 16.10.2014) народився в селі Ярошівка. Після строкової служби став контрактником, був снайпером в розвідувальній роті 17-ї окремої танкової бригади. 16 жовтня 2014 року Максим загинув під час виконання бойового завдання в районі селища Троїцьке Луганської області. (За іншими даними в районі Попасної або Бахмута). Похований у селі Іванівка, Новоархангельський район Кіровоградської області. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). На фасаді Ярошівської школи та Черкаського політехнікуму, де він навчався, встановлені меморіальні дошки.

48-річний афганець Руслан Юрійович Бобуров, позивний "Німець" (23.03.1966 – 31. 01.2015), активний учасник Майдану, кулеметник 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ "Айдар". 31 січня 2015 року місто Щастя під Луганськом було обстріляно з "Градів". Руслан загинув біля входу на прохідну Луганської ТЕС. Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно), нагрудними знаками "За оборону Луганського аеропорту"(посмертно) та "Холодний Яр" (посмертно). Похований у Єрках. Меморіальні дошки на честь героя прикріплено в Єрківській школі та на приміщенні, де у 2014-2015 роках розташовувався його підрозділ у місті Щастя.

24-річний єрківчанин Віталій Миколайович Чумак (24.08.1990 – 8.02.2015), учасник Майдану, командир танку 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. 8 лютого 2015 року під час відводу підрозділу із селища Рідкодуб (Шахтарський район) під Дебальцеве військові потрапили під мінометний обстріл, Віталій загинув у бою. Похований у Єрках. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно). На фасаді Єрківської школи відкрито меморіальну дошку на честь героя.

30-річний Дмитро Борисович Пономаренко (9.01.1985. – 30.06.2015) з Новоселиці проходив службу у 13-му окремому мотопіхотному батальйоні 58-ої бригади. На блокпосту поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області отримав поранення в шию. 30 червня 2015 року, не приходячи до тями, помер у Дніпропетровській лікарні імені Мечникова. Похований у Новоселиці. Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно), а також Почесною грамотою Черкаської ОДА, обласної ради та нагрудним знаком до неї. На фасаді Новоселицької школи висить меморіальна дошка на честь Дмитра.

46-річний катеринопільчанин Ігор Олександрович Юрпольський (19.02 1969 – 23.11. 2015), уродженець Катеринополя. Після закінчення школи №1 відслужив у армії та здобув вищу освіту. Працював механіком електроустаткування. 12 березня 2015 року був мобілізований до лав Збройних сил України. У званні молодшого сержанта служив у військовій частині, яка виконувала бойове завдання на території Луганської області. Після короткотермінової відпустки, пов’язаної з похованням батька, Ігор мав повертатися до своєї військової частини. 23 листопада 2015 року він зателефонував найближчим друзям, з якими проходив службу. Звістка про те, що вони загинули, стала роковою для нього. Через кілька годин після цього серце чоловіка не витримало. За життя нагороджений грамотою за добросовісне виконання військових обов’язків. Похований у Катеринополі.

Особливу увагу Наталя Радецька та Ольга Найденко приділили біографії "Німця" від дня загибелі якого минуло три роки. Дітям показали відеофільми за його участю та спогадами його побратимів, зачитали емоційні вірші.

Усіх, загиблих за волю, цілісність та незалежність України, учасники зібрання вшанували хвилиною мовчання, ведучі запалили свічу пам’яті.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Легендарний ''айдарівець'' і після смерті підкорює серця дівчат