^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
04.01.2018 16:47
1392 переглядів
0 коментарів
Вперше у Тальному відбувся кінопоказ короткометражних фільмів

Минулими вихідними, 23 та 24 грудня, Тальне стало культурним осередком кінематографічного мистецтва. За двадцять хвилин до початку зал переповнився охочими побачити, що воно таке – сучасна короткометражка, відзнята молоддю.

Надзвичайно талановиті та амбіційні режисери з Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка Карого (майстерня Василя Вітра) через свої фільми намагалися розкрити всю суть української історії та сьогодення.

Однією з організаторів показу була наша землячка з Гордашівки Марина Бойко. Запросивши з собою однодумців, дівчина вирішила продемонструвати спраглому тальнівському глядачу клопітку роботу колег-режисерів.

– Взагалі-то я займаюся підняттям документального жанру. Всі фільми ми з однокурсниками знімали, як то кажуть, власним коштом. Свої роботи ми уже представляли в деяких містах України, але «великий старт» вирішили розпочати з Тального… Зі мною приїхали Марина Лопушін та Богдан Добровольський, які представлятимуть свої шедеври, – розповідає нам Марина. – Два дні ігрових та документальних фільмів: комедія, детектив, соціальна драма, трилер, бойовик… У роботах молодих митців містика переплітається з натуралізмом, а трагічне з іронією. Вони знімають про те, що справді хвилює і про те, про що інші мовчать. Це не «поетичне кіно», не «арт-хаус» і не наслідування Голівуду. Це принципово інша українська кіно-генерація: дієва і вільна.

Першим показували фільм Марини Бойко «З тобою чи без тебе». Це розповідь з особистого життя славетного борця за українську державність Степана Бандери та його дружини. Увесь фільм супроводжувався музикою гурту «Океан Ельзи».

Наступним презентували фільм Марини Лопушін «Лишатись не можна тікати», відзнятий за мотивами оповідання Андрія Любки «Королева рами». Це реальна історія, що відбулась в післявоєнному Ужгороді. Стрічка про переслідування євреїв радянською владою та про людську зраду.

Зауважимо, це дипломна робота молодої режисери. До цього Марина Лопушін екранізувала три короткометражки.

Та чи не найбільше вразив фільм Маркіяна Мірошниченка «Легенда про госпіталь’єрів». Двадцять хвилин глядачі спостерігали за захоплюючим фільмом про молоду дівчину, яка добровільно пішла на російсько-українську війну, щоб відшукати там свого зниклого безвісти коханого.

В основі «Легенди про госпітальєрів» – реальні події. Назва фільму апелює до однойменного добровольчого батальйону, заснованого 2014 року юною волонтеркою Яною Зінкевич і названого за аналогією до середньовічного релігійно-військового ордену, що опікувався хворими і пораненими.

Зауважимо, після перегляду стрічки майже всі глядачі плакали, настільки майстерно автор відзняв свою кінострічку та використав деталі, які стовідсотково западають в душу глядача і не залишають його байдужим. (Прощання матері і доньки біля автобуса з добровольцями).

Завершили показ стрічками «Будинок Слово» та комедійної короткометражки Богдана Добровольського «Владос».

Владос – це Владислав, молодий керівник дитячої студії сучасного танцю із Фастова. Влад пройшов відбірковий тур у проект «Танцюють всі» і через це переніс запланований концерт студії. Діти розчаровані й ображені, їхній танцювальний гуру засмучений (принаймні, з його слів), але рішення не міняє. У студії його замінює старший учень Андрій Веселий, який змушений поєднувати підготовку до іспитів із несподівано зваленою на нього відповідальністю хореографа. Зрештою, все стає на місце: Влад вилітає із шоу і повертається до учнів, концерт успішно відбувається.

Сам герой (чи антигерой?) Андрій, взагалі-то хлопець непоганий, та безвідповідальний. З наївною безпосередністю бере від життя бажане і, за його ж виразом, «не напрягається», коли «комусь погано від того, що йому добре». До речі, використані у фільмі діалектизми і суржик додають особливої виразності персонажам, створюють додатковий комічний ефект. Та, попри комізм, ситуація, показана у «Владосі», все ж змушує задуматися і заглянути в себе. Легко звинувачувати героя, який заради шоу покинув своїх учнів, однак чи можна впевнено сказати, що на його місці вчинив би інакше? Конфлікт обов’язку і примарної, багатообіцяючої можливості – робить Владоса близьким якщо не кожному, то багатьом з нас.

Сказати, що глядачі були просто задоволеними, нічого не сказати. Кожний залишав залу вже іншою людиною.

– Просто в захваті від цих молодих майстрів. Я очікувала якісь несерйозні та смішні фільми, можливо, навіть трішки нудні. Але такого точно не чекала. Історична тематика – це завжди нелегко, але, щоб так передати всі відчуття та увесь той біль, треба мати не те що талант, а Божий дар. Впевнена, молоді, перспективні режисери завоюють не один кінозал. Їх роботи здобудуть справжнє визнання по всій Україні. Їх полюблять так, як ми їх полюбили, – каже одна з глядачок, яка чи не найдовше вітала режисерів.

Дводенний показ сучасного українського короткометражного кіно довів дві речі: цікавість глядачів до українського кіно існує та те, що наші молоді режисери можуть робити конкурентоспроможні фільми.

Отож всі розійшлися на одній хвилі українського кіно, а режисери залишилися задоволеними тальнівчанами та власне успішним дебютом.

Ірина РОТАЄНКО

Читайте також: У Тальному вітали з професійним святом працівників культури та майстрів народного мистецтва