^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
30.12.2017 21:22
204 переглядів
0 коментарів
Що там в латаній торбині?

Позаду ще один рік нашого земного життя. Неповторний і незабутній, радісний і не дуже. Рік несповнених надій, рік нових здобутків і водночас рік непоправних втрат. Скажемо так, – як для кого. Як от і для нас, жителів Шевченкового краю.

Хтось із нас став багатшим, хтось біднішим, хтось взявся будувати житло, хтось уже відсвяткував новосілля, хтось має поповнення в родині. Це – по великому рахунку, не беручи до уваги дрібніші події. Та за власними радощами і прикрощами, аж ніяк не можемо відвертати погляд від загальнодержавних подій. А вони нікого з нас, шановні земляки, не тішать. В черговий раз істотно зменшилося сільське населення. В деяких так званих «малих» селах не лишилося й сотні мешканців. Осиротіли реформовані школи й ще в кількох селах. Значно підвищилися тарифи на комунальні послуги, зросли ціни на продовольчі і промислові товари. У Звенигородці бачимо все більше «бомжів». А на Донбасі, між тим, тривають воєнні дії, гинуть наші хлопці. Та глянемо в день завтрашній. Що чекає нас в новому році?

Без сумніву, на нас чекають чергові обіцянки-цяцянки. Як і минулого року, коли, окрім всього іншого, уряд пообіцяв українцям по 3200 гривень місячної зарплатні. а на додаток до цього – поліпшити життя окремим категоріям «бюджетників» вчителям та лікарям – на 20-30 відсотків.

Скільки ж наших співгромадян відчули на собі підвищення мінімальної зарплати? За даними Держкомстату, це трохи більше 192 тисячі людей. Підняття мінімальної зарплати стосується кожного шостого, хто отримує менше 3200 гривень.

Як відчули це на собі жителі нашого району?

Однозначно сказати важко. Тут, передусім, варто прикинути, скільки у нас таких, хто ще має роботу, скільки безробітних і скільки пенсіонерів.

Почнемо з працюючих. Отже, зарплата 3200 гривень (це без податків, що їх відразу ж відраховують). Споживчий кошик при цьому - 1450 гривень, за які, на думку державників, людина на початку минулого року (саме тоді, оскільки з підвищенням зарплатні ціни відразу ж «підскочили») могла купити 16 кілограмів яловичини, 14 кілограмів птиці та 2 кілограми сала на рік. Із меблів: шафа для одягу, стілець і один телефон – все з розрахунку на 15-20 років.

То, наголошую, було майже рік тому. Сьогодні, коли ціни, зокрема на продукти ростуть як на дріжджах, м’ясо і сало на столі пересічного українця можна побачити хіба що у на великі свята.

Живемо ж ми, гей, як вигукнув колись у захваті один з радянських поетів.

А тепер ще деякі розрахунки з огляду на прийнятий споживчий кошик: одну краватку чоловік має носити до 5 років, а черевики – до 3 років. Також замість 7 пар шкарпеток на рік передбачено вже 10 пар. А в гардероб жінок працездатного віку, згідно з існуючим споживчим кошиком, додали одні штани на 4 роки та 3 блузки на цей же період. А також можна 4 стрижки на рік.

Проте й тут необхідно звернути увагу на деякі нюанси. Згадаймо, що окрім, як купувати їжу та та-сяк вдягатися, українець має ще сплачувати комунальні послуги, десь і якось відпочивати, лікуватися, не кажучи вже нічого про розваги. А між тим, в уряді й в парламенті вже подейкують про плановий підйом цін на низку товарів. Значить, аби вижити, доведеться ще тугіше затягнути ремінці. Та ще повірити експертам, котрі вважають: 3200 гривень вистачає, якщо людина живе «не на широку ногу», приймає допомогу від держави та не має дітей, які «фінансово залежать». Ось так і не інакше.

Все це ми говорили про тих, хто має роботу і працює.

«А що ж ми?», - запитають пенсіонери, значна частина яких живе нині поза межею бідності.

На превеликий жаль, їм ми не можемо поки що сказати щось втішне, оскільки пенсії для багатьох сільських пенсіонерів зросли лише на 15 – 25 відсотків. А це – всього лиш близько 1600 гривень. Не здорово розженешся на такі «великі» гроші.

І тут мимоволі згадаєш Тарасове, писане ним більше півтораста літ тому:

Добридень же, новий годе

В торішній свитині,

Що ти несеш Україні

В латаній торбині?

«Благоденствіє, указом

Новеньким повите».

Іди ж здоров, та не забудь

Злидням поклонитись.

Мовби про день сьогоднішній, чи не так? Бо ж і зараз йдемо у новий рік, заглядаючи до «латаної торбини». Правда, на цей раз – без «декомунізованого» Діда Мороза. Проте – у старій свитині та торішнім «благоденствієм» ціною в 3200 гривень.

І все ж, шановні земляки, давайте не будемо впадати у відчай. Виживемо, як виживали у свій час наші батьки й діди. Озираючись у рік минулий, стоячи на порозі нового, 2018 року, згадаймо все, що було добрим і щирим, і всі разом побажаємо, аби рік новий став кращим, добрішим, милостивішим до всіх нас. Щоб закінчилася війна і батьки нарешті могли побачити своїх здорових дітей й онуків, щоб лунав на Звенигородщині, на Тальнівщині, Лисянщині та Катеринопільщині, як і по всій Україні, веселий сміх дітвори, щоб на полях Донеччини і Луганщини заколосилися буйні пшениці, а не рясніли вирви від мін і снарядів.

Будьмо, бо ми того варті!

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

Читайте також: Центральний госпітальний округ у Звенигородці до реформи готовий