^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
24.12.2017 21:49
327 переглядів
0 коментарів
Водій шкільного автобуса відмовлявся возити дітей

Нещодавно до нашого видання надійшла інформація, буцімто водій шкільного автобуса відмовлявся возити дітей на Бондарку, що поблизу Шостакового через ущент розбиту дорогу.

− Так, у мене справді були труднощі із перевезенням дітей, оскільки там в одній ямі надміру збирається вода і дуже важко проїхати. Після останнього сніговію ситуація суттєво ускладнилась. Дорога стара і давно потребує ремонту. Але обіцяли все владнати. Чув від людей, що ніби воду вже відкачали. Чи можна там тепер безпечно проїхати, скажу вам завтра, у понеділок, − прокоментував водій Василь Гегельський 17 грудня на вихідних.

Тим часом, у понеділок Катеринопільщину накрив черговий сніговій. Непросто було проїхати навіть у самому містечку, оскільки сніг ішов майже без упину. Зі слів селищного голови, на ліквідацію наслідків негоди залучили три трактори. Однак і цього було недостатньо, щоб швидко і без перебоїв розгортати замети. Люди скаржились, що окремі вулиці так і залишились нерозчищеними до вечора.

− Я поставив перед трактористами завдання розчистити кожну вулицю, кожен апендикс. Увечері об’їду кругом подивлюся, як вони з цим впоралися, − бідкався Іван Гегедош.

Отже, у понеділок знову телефонуємо до Гегельського.

− Не можу Вам нічого сказати, в якому стані дорога на Бондарку, бо я туди не їздив. Там дуже слизько. Дітей на навчання доставили "Нивою". Їх там не багато. Четверо, тож усі помістились. Що буде далі − побачимо. Обіцяють відремонтувати проблемні ділянки.

Зі слів мешканців хутора, які попрохали не називати їхні імена, дорогу розбили машини, що вивозили худобу із місцевого господарства, тому й ремонтом її, з точки зору селян, мав би займатися директор ПСГ "Бондарка" – В’ячеслав Зайченко.

− Ми розуміємо, що зараз нам тут асфальт не постелять, − кажуть. − Та й зима вже. Але можна хоча б старою битою цеглою чи щебенем позасипати ями? Там же вода в окремих місцях стоїть аж під дверцята легкового автомобіля! А що людям на скутерах та велосипедах робити?

− Цікавий підхід, − дивується Зайченко. − Та дорога стара, і не моя вина, що вона в такому стані. Усі по ній їздять, не тільки я. То чому я один повинен її ремонтувати? І головне: чиїм коштом? Наші люди звикли, що усі їм чимось зобов’язані. Хочуть, щоб цеглою ями закидали? Чудово! Нехай беруть лопати, молотки і їдуть бити цеглу. Потім возики, щоб її перевозити. Нема питань! Я теж може прийду. А то звикли загортати жар чужими руками. Це на емоціях. А по факту: що ми можемо зараз зробити? Он сніг без перестану мете. Діждемось погоди – будемо щось вирішувати. Я від проблеми не тікаю. Інші хуторяни теж нехай підключаються. Хочуть мати гарну дорогу, досить сидіти на печі.

Сільський голова Микола Піщаний заспокоює:

− Ми все робимо, щоб владнати ситуацію. Воду відкачуємо. Сьогодні розчистили й від снігу. Випогодиться, будемо далі думати, що робити. Звичайно капітальний ремонт сільський бюджет не потягне (а там потрібно було б стелити нову дорогу), та й не зараз же ним займатися. Але ями позасипаємо. Проблема в тому, що це одне із найнижчих місць, де накопичується стічна вода. А водовідводу немає, і що гірше − нема його куди пустити. З одного боку хати, а з іншого – людські городи. Ніхто ж не хоче, щоб його затопило. Те, що насипаємо, з часом вимиває. Очевидно біда криється в неправильному проектуванні. Але що тепер зробиш? Мусимо виправляти старі та давні помилки. Головне – не панікувати!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: На Студінському цвинтарі у Катеринополі далі розбирають паркан