^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
20.11.2017 12:37
316 переглядів
0 коментарів
Щоб почути виправдальний вирок, волонтерові довелося пройти аж через 23 суди!

Звістка про те, що стосовно Віктора Ткаченка – керівника Звенигородського волонтерського руху «З Україною в серці», прокуратура області скерувала до суду звинувачувальний акт, розбурхала громадськість, волонтерів, демобілізованих учасників антитерористичної операції, їх рідних та родичів тих звенигородців, які й сьогодні дають на сході України відсіч сепаратистам та їхнім російським «братам». І це не дивно, адже Віктор Миколайович ще до цього разом зі своїми добровільними помічниками більше сімдесяти разів побував в зоні АТО, не минаючи й передової, доправляючи продукти та все необхідне українським воїнам, передусім, звичайно, землякам.

І ось на початку квітня минулого року за відсутності Ткаченка у Звенигородці – в цей час волонтер здійснював чергову гуманітарну поїздку у зону АТО, в якій пробув майже тиждень, в його домоволодінні працівниками СУ головного управління Національної поліції спільно з УСБ України в Черкаській області було проведено обшук і, як зазначалося в офіційних паперах, «виявлено та вилучено предмети, які обмежені у цивільному обігу». Йшлося не про що інше, як боєприпаси, до яких, як стверджував Віктор Ткаченко, він ніякого відношення не мав. Судовий зал, де проходили засідання, заледве вміщала всіх, хто, не вірячи у вчинення відомим волонтером кримінального порушення, прибув на його підтримку, і нагадувала розтривожений бджолиний вулик.

Вже з першого судового засідання можна було зробити висновок, що «справа» проти волонтера шита білими нитками. Тож недаремно присутні в залі буквально затюкали прокурора. А далі навіть опитування свідків з боку обвинувачення підтвердило відсутність доказів щодо вини Ткаченка. Проте судовий процес затягувався під різними причинами. При цьому державний обвинувач то не з’являвся на призначені засідання, то ні з того ні з сього вимагав перерви у слуханнях.

Та попри такий тиск, Віктор Ткаченко не падав духом і продовжував надавати волонтерську допомогу захисникам східних рубежів, здійснивши туди своїм автомобілем понад шістдесят поїздок. І все ж, аби відстояти своє добре ім’я, мусив заручитися підтримкою двох адвокатів, належний професійний рівень яких та неупереджене ставлення до своїх обов’язків судді Дар’ї Сакун подолали спротив прокуратури.

І ось після більш як двадцяти виснажливих судових засідань, принизливих допитів і свідчень та надуманих обвинувачень – виправдальний вирок.

– Навіть в страшному сні не могло привидітися нічого подібного, – говорить Віктор Ткаченко. – Адже шельмували не тільки мене, мою дружину, наших рідних і знайомих – шельмували та ставили під сумнів діяльність всіх тих, хто взявся допомагати тим, хто нерідко ціною власного життя боронить незалежність і цілісність України.

Слухаючи його, мимоволі задумуєшся: наскільки законно проводився обшук в господі Ткаченків, з якого дива навішували на чоловіка різного роду звинувачення, котрі не відповідали дійсності, й, врешті, чи ж понесуть хоч елементарну відповідальність ті, з легкої руки яких родина волонтера більше півтора року піддавалася безпідставному переслідуванню?

До речі, сьогодні Віктор Ткаченко не впевнений, що на цьому його одіссея завершилася. І має на це підстави, оскільки його колега Сергій Кердань, якому також «шили справу» щодо незаконного зберігання зброї, і який ще раніше домігся виправдального вироку, продовжує і по сьогодні воювати з прокуратурою, котра звернулася до апеляційного суду.

Де гарантія, що подібне не чекає на Віктора Ткаченка?

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ

Читайте також: Звенигородські бійці АТО отримують землю