^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
16.11.2017 12:10
793 переглядів
0 коментарів
Війна пам'ятників із Ватутіного перекочувала до Катеринополя

У районній газеті "Катеринопільський вісник" з’явилось повідомлення, що нещодавно в Катеринополі "невідомі особи "проявили патріотизм" в доволі оригінальний спосіб, розфарбувавши пам’ятний знак, який знаходиться біля кутянського кладовища у червоно-чорні кольори символіки національно-визвольного руху "Правий сектор". Коментар до цієї події газета взяла у голови місцевої ветеранської організації Миколи Поліщука. Він засудив "юних художників", що сплюндрували могилу, де, можливо, поховані їхні дідусі, дядьки чи які інші далекі родичі.

Ця подія викликала широкий резонанс поміж місцевих патріотичних сил.

"Червоно (малиново)-чорні кольори − бойовий прапор війська запорізького. Дивіться картину Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану." Це було до народження Степана Бандери та за 125 років до створення "Правого сектору", − зауважив у "Фейсбук" Микола Замковенко.

Звичайно, у багатьох людей з’явиться питання: Хто, врешті, похований у цій могилі?

Інтернет видання "Бекет", опираючись на "Историю городов и сел УССР" 1972 року, стверджує, що там поховані партизани, які у 1919 році "віддали своє життя за владу Рад", а конкретніше – голова ревкому Тимофій Печиборщ і 16 його сподвижників, що загинули в бою з петлюрівцями. "Роздягнених, босих, скривавлених їх погнали по крижаній воді до місцевого лісу, де й розстріляли", − сказано у виданні. Зважаючи на рік першоджерела (1972), ідеологічний контекст (вихваляння ревкомівців та влади Рад) виглядає логічним. Інформацію про те, що ревкомівців розстріляли саме петлюрівці підтверджує і напис на пам’ятнику.

Тим часом, Микола Замковенко оприлюднив інший документ, офіційну історичну довідку, видану співробітниками Катеринопільського краєзнавчого музею − екскурсоводом Василем Яковенком та директором Галиною Снігур, у якій стверджується, що загін Печиборща знищили денікінці.

"У містечко Катеринопіль прибув матрос-балтієць Печиборщ Т.А., − йдеться в документі (орфографію збережено), − Незабаром очолює місцевий РЕВКОМ який займається висвітленням передових ідей соціалізму. Організовує оборону містечка від збору податку для німецьких окупантів запрошених Грушевською владою, а на той час на Україні владу очолював Скоропадський який мусив сплачувати податки німцям. В цей час загін Печиборща партизанив перебуваючи в лісах району захищаючи місцевих людей.

При наступі Денікінців брав участь у створенні оборонної лінії понад р. Виссю біля сіл Стольніково, Джулинка, Соколівка.

Вночі 27 лютого 1919 року його загін в кількості 13 чоловік в бойовій готовності відпочивав біля будинку РЕВКОМУ (двоповерховий будинок біля теперішнього ставка навпроти редакції). ут і напав на них розвідувальний загін денікенців сили були нерівні їх повязали вивели у ліс і розстріляли".

Зауважимо, що довідку датовано 2016 роком – у розпал процесів декомунізації, коли вирішувалось питання щодо перейменування вулиці Печиборща. Читаючи її, мимоволі розумієш, що Тимофій Андрійович – справжній герой, адже він "займався висвітленням передових ідей соціалізму" та "партизанив перебуваючи в лісах району" і "захищаючи місцевих людей". Внизу дописка, що довідку надано за архівними документами на запит депутата селищної ради В.А. Ситника.

Відгуки на цей документ не забарились.

"У лютому 1919 року Денікін ще формував Білий рух, виходив тільки з Північного Кавказу! А лише в жовтні-листопаді 1919 року він тільки добрався в район Умані. І тут розвідувальний загін денікінців прибув у Катеринопіль спеціально ще в лютому 19 року! Сили були не рівні, ну величезний, ну якась десантно-штурмова бригада!" − іронізує Микола Замковенко.

"Підводна авіація Білого руху", − підтримує його у "Фейсбук" Юрій Григор’єв.

"І загін в Печиборща був потужний, аж 13 чоловік. Батько Гризло, мабуть, дав комунякам прикурить", − жартує інтернет-користувач Василь Володимирович.

"Дуже "патріотично" в цій дійсно "Істєричній довєдкє" сказано про Михайла Грушевського та Павла Скоропадського", − зауважує єрківчанин Володимир Кіяніченко.

Підсумував дискусію Микола Замковенко: "Семена Гризла тоді вже не було в Катеринополі, був з петлюрівцями десь на Поділлі, але були в Катеринополі гризливці, які взяли ревкомівців сонними без жодного пострілу".

Не залишилась поза увагою і згадка районної газети про "Правий сектор". Один із керівників організації Юрій Григор’єв відповів із викликом:

"Не зрозуміло коли саме, але хтось з українців розфарбував вище згаданий пам'ятник окупантів у червоно-чорний стяг…Особисто я коментую цю всю штучно створену проблему наступним чином:

1) редакція газети має повчити історію. Камінь пофарбовано у червоно-чорний стяг, а не у символіку "Правого сектору". Між ними є різниця. Якщо щось не виходить із історією, то я можу допомогти. Навчу розрізняти не тільки прапори, а і деякі терміни, наприклад, фашизм від нацизму, нацизм від націоналізму, Україну від Совєтського союзу тощо.

2) Пам'ятник має бути демонтовано. Фарба не прикриє тих злочинів, які були вчинені комуністами в Україні. А якщо на пам'ятнику написано, що петлюрівці розстріляли чекістів, то це навіть можна віднести до легендарних місць Черкащини".

Насамкінець ми поцікавились у звичайних катеринопільчан, що вони думають з цього приводу.

− Могилу розмалювали – це погано, − каже довгожителька Марія, прізвище називати не хоче. − Але РЕВКОМ, комуністи навряд чи заслуговують на пам’ятник. Кого вшановувати? Тих, що останню крихту у людей відбирали? Поставили б їм надгробок, хреста… Ой, що це я кажу?! І хрест не підійде. Просто камінь з іменами. Нехай спочивають. Бог їм суддя.

Іван НЕБЕРИБІС

Читайте також: Через 96 років від дня загибелі Семен Гризло повернувся у рідне містечко