^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
15.11.2017 13:53
835 переглядів
0 коментарів
Скандал у Вікниному: заслужений артист проти сільського голови

Наприкінці квітня ми писали, про ті проблеми, з якими довелось зіштовхнутись заслуженому артисту України Володимиру Сніцаренку у рідному Вікниному: це сільське сміттєзвалище неподалік отчого дому. Тоді сільський голова Юрій Батора обіцяв владнати проблему за допомогою бульдозера.

Володимир Іванович такий підхід не схвалював, але інших варіантів місцева

влада не розглядала.

− Те, що обіцяють загорнути, проблему не вирішить, бо там і батарейки, й пластик, і поліетилен, й інші небезпечні предмети, матеріали є, які у будь-якому випадку робитимуть свою брудну справу, − бідкався знаменитий музикант, наголошуючи, що смітник, всупереч санітарних норм, розташований фактично за 100 метрів від будинків.

Минув час. Літо, а за ним добігає вже осінь. А тим часом звалище і досі красується на своєму місці.

− Нічого наш голова толком не зробив. Порозгортали відходи по боках, на тому й завершилося, хоч би прикопали, ями зробили для наступних надходжень, − розповідає Володимир Іванович. − Але смітник – це лише одна біда, а крім неї є ще кілька.

Друга – освітлення. Хата батьків знаходиться на окраїні. Вночі темно, хоч вовком вий. Дякувати Богу, після скандалів стовпи на вулиці поставили, електрику підключили, але не довго селяни тішились. Лампочки погоріли, а інші вкручувати ніхто не поспішав. Майже все літо освітлення не було. Я хотів придбати сучасні, LED-лампи своїм коштом для всієї вулиці, запропонував цю ідею Баторі, але той відмовився. Сказав, що сам упорається. Упорався, але ліхтар, який світив у бік садка та значної частини дороги, пригрозив зняти (на стовпі їх було два). Не можна, бачте, інструкція: один стовп – один ліхтар. І байдуже, що це окраїна, що люди все життя селу присвятили, працювали тут, не покладаючи рук. По ідеї, там ще один стовп мав би бути – зекономили. А тепер і ліхтаря шкодують. Та що там говорити, швидку викликати – проблема. Дороги фактично немає. Після дощу – місиво. А тут в основному пенсіонери живуть, тож лікарів часто доводиться викликати.

Сніцаренко скаржиться, що пропонував сільському голові забрати у знайомих плити, якими можна було врятувати половину ґрунтовок у селі, питання стояло тільки забезпечити перевезення їх зі Шполи, однак Юрій Андрійович відмовився. "Тобі треба, то ти й вези", − відповів.

− За ці плити я сам збирався заплатити, − каже Володимир Іванович, − аби тільки забрали, перевезли, однак не склалося. А ще раніше пропонував стовпи на всю вулицю закупити, реакція голови була схожою, як у попередньому випадку. Щоправда, згодом сільрада встановила електроопори своїм коштом.

Сніцаренко каже, що справу з освітленням зрушило з мертвої точки його звернення до перших осіб держави.

− Коли я звернувся з усіма нашими негараздами до колишнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, − згадує музикант, − то сільський очільник надіслав письмове зобов’язання моїм батькам і сусідам, що до кінця 2016 року зробить освітлення, відремонтує дорогу, а також повністю локалізує смітник! Однак його ентузіазму вистачило тільки на перший пункт програми. Замість дороги – пусті слова. Дехто з людей засипав біля себе ями жужелицею, та й увесь ремонт. Цю дорогу робили ще у 80-х мої батьки, там є зношене щебеневе покриття, але поруч поле і дощами намиває болото. Зі сміттєзвалищем я вже частково змирився, хай там буде, але вимагаю, щоб сміття закопували, аби воно не розліталось по всій окрузі.

Володимир Іванович вважає, що з приходом зими проблема бездоріжжя мешканцям його вулиці ще більше дошкулятиме.

− Де не їжджу, такої безгосподарності, черствості я не бачив, − каже він. − Шкода людей, що живуть у цьому селі. Батька недавно забрала швидка, лежить у тяжкому стані в реанімації. Мама теж старенька. Та й сусіди періодично хворіють. А попереду зима − болото, заметілі. Як доправляти до них лікарів – не уявляю. Ще коли сухо або примерзне – якось можна терпіти, але в сльоту чи навесні – просто жах. Звичайно, я цього так не залишу: уже попередив Катеринопільську райдержадміністрацію, не допоможуть, то буду добиватися до Президента та Верховної Ради.

Тим часом, у сільського голови Юрія Батори з цього приводу своя думка:

− Це сміттєзвалище зробили ще до того, як я обійняв посаду. Куди я його можу подіти? Ми забороняємо людям носити туди сміття, але вони все рівно носять. Робимо те, що в наших силах – підгортаємо 2-3 рази на рік. Цього року уже двічі цим займались. Там порядок. Сміття зараз за метрів 300 від обійстя Сніцаренків, відгорнули його в крайню точку. Що поробиш? Такий в нас народ. Нещодавно ми ще два стихійні сміттєзвалища виявили, прибрали й вивезли. Але вони були куди менші!

Юрій Андрійович вважає, що каменем спотикання у стосунках з Володимиром Сніцаренком стало його рішення зняти з електроопори другий ліхтар:

− Увесь цей скандал через ліхтарі. Я наполіг, щоб на кожній електроопорі було по одному освітлювачу, а Володимир Іванович хоче два. Але ж тоді й на інші доведеться по 2 ставити. Всі захочуть. Вулиця вся освітлена. Я не спеціаліст. Ремівці самі визначали, скільки опор треба на цю площу. Сільрада лише гроші на них виділила, щось близько 40 тисяч, хоча Сніцаренко обіцяв сам їх купити. Але не купив.

− А як щодо ремонту вулиці? − запитуємо.

− Нічого там катастрофічного немає. Хіба як замете і не вспіли розчистити, тоді важко проїхати. Але це тимчасово. А так дорога засипана щебенем, болота немає, без проблем можна заїхати легковою машиною. Можете приїхати, переконатись. Сніцаренко ж і сам заїжджає в любу погоду. Якось обіцяв її плитами вимостити, але так і не зробив.

− Так ви ж відмовились їх перевезти?!

− Що? Звідки? Я навіть не знаю, де він мав їх брати. Він їх купив?

− І все таки: то чи буде ремонт по Гагаріна і коли?

− Ви ж розумієте, сільський бюджет не резиновий, у нас не так багато коштів. Цьогоріч тільки на ремонт центральної дороги пішло 800 тисяч! Потихеньку будемо щось вирішувати. Хоча, як на мене, спершу треба було б довести до ладу вулиці, де автобуси ходять. Та й ще є багато ділянок, що потребують нагального ремонту. Треба вирішувати проблеми за ступенем їх важливості. Вулиця Гагаріна, де живе Сніцаренко, теж у наших планах по ремонту є. Але в цьому році не обіцяю. Скільки ж тут часу залишилось? Та й фактично зима вже.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: ''Таке ставлення до природи, як у нас, тільки в Індії та в деяких країнах Латинської Америки, Африки''