^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
30.10.2017 20:55
1336 переглядів
0 коментарів
''З Днем народження, шановна, рідна школо № 2!''

Духовий оркестр, різнокольорові повітряні кульки, козачата при вході та безліч картин, робіт, світлин – так зустрічала випускників Катеринопільська школа №2.

─ Раді бачити вас у рідних стінах, ─ по-родинному вітали кожного випускника директор Лідія Мандрика та завуч Павло Фартух. ─ Проходьте на чай. Поспілкуємось. Можете пройтися класами, посидіти за своєю колишньою партою.

В учительській теж всі зустрічали теплом і сердечністю. Кожному гостеві намагались приділити максимум уваги.

Уздовж коридорів роботи нинішніх і колишніх учнів: випалювання, малюнки, реферати, картини, іграшки, сувеніри і багато-багато світлин, що відображають довгу й строкату історію навчального закладу.

─ Ой, глянь, це я! У 1-му класі. Боже, яка я була смішна, з великими бантами! ─ дивується леді в елегантному урочистому костюмі.

─ А це ось, подивіться, це ж ми на зборі урожаю. Такі серйозні, зосереджені! А зараз ніби забороняють використовувати дитячий труд. Дивні часи пішли! Хіба з нас погані люди виросли? Та й згуртовувало це, зближувало, навчало цінувати працю батьків. Побачимо, що з сучасних інтернет-геніїв виросте. Чи вмітимуть вони, хоча б насмажити собі картоплі? Ех, бавляться в педагогіку, мов діти! ─ нарікав високий чоловік, красуючись у гурті жінок-однокласниць.

─ Мій реферат за 7 клас! Невже зберігся? Фантастика! Листаю і очам не вірю. Якою ж я була малою розумакою! Зараз би так не написала, ─ жартує поважна білявка.

Удосталь наситившись ностальгією, поспілкувавшись із улюбленими вчителями, усі пішли до Будинку культури. Попри мряку, їдкий вітер зал поступово наповнився і розпочались урочистості. Концертні номери чергувались із виступами, народні танці ─ із бальними, звучало багато вітань, випускники та гості вшановували ювілярку подарунками.

─ У школі можуть мінятися форми та методи навчання, але суть її не старіє, ─ наголосив у виступі Павло Вовкотруб, який 20 років очолював заклад-ювіляр. ─ Це давати високі знання та освіченість. 2-га школа завжди була одним із кращих навчальних закладів району. Ця школа змінюється, осучаснюється на очах, і я дуже радію цьому. Зараз усе частіше йдеться про плани її розбудови. Це було давньою моєю мрією. Дуже сподіваюсь, що добудують не лише їдальню та спортзал, а й басейн.

Теплими словами згадувала рідну 2-гу школу голова Катеринопільської райдержадміністрації Ольга Ніколенко, розповідаючи про шкільні роки, улюблених учителів. Реагуючи на виступ Павла Іларіоновича, вона запевнила:

─ Школу обов’язково добудуємо. Не хочу розкривати всіх секретів, щоб не зурочити, але Ви дочекаєтесь цієї знаменної події і перерізатимете стрічку на відкритті!

Естафету вітань підхопили голова райради Віталій Верета, селищний голова Іван Гегедош, численні випускники, чиновники, відомі підприємці, а також колеги-педагоги з 1-ої школи, ліцею, Уманського національного інституту садівництва тощо.

Згадували на святі педагогів-засновників закладу ─ Пилипа Орловського, Івана Вовкотруба, Павла Зайченка, Ганну Поштаренко, Марію Петрову та інших.

Особливою гордістю 2-ої школи є родина Борсенків. Так, Володимир Борсенко – відомий лікар-хірург, срібний медаліст 1961 року випуску, його батько Кирило Дмитрович ─ довгий час тут очолював педагогічний колектив, а мати Ксенія Леонтівна ─ працювала учителем початкових класів та вихователем шкільного інтернату.

Від імені перших випускників привітала ювілярку Марія Оверченко, що отримала атестат 1969 року.

─ Колись у цій школі навчалась я сама. Зараз тут здобуває освіту мій внук. Ще в юні роки я поставила собі за мету стати вчителькою, і я щаслива, що моя мета здійснилася. Тут мудрий керівник та чудовий колектив, що не стомлюються без упину сіяти "розумне, добре, вічне. Колись ми вважали, що від директора майже все у світі залежить, навіть, що директор захистить нас від можливої війни", ─ розповіла Марія Андріївна.

Незабутнє враження залишилось від виступів двох поколінь, коли мами, випускниці школи, вийшли на сцену зі своїми дітьми, що нині теж тут навчаються: Альона Свистун з донею Софією, Галина Криванич із Вікторією, Ірина Панченко з Юлією, Марина Цехмістренко з Маргаритою, Ірина Крикливенко з Вікторією, Ірина Тертична з сином. Усі вони стали учасниками сценки-мініатюри "Батьки та діти".

Як з’ясувалося, за 60-літню історію 2-га школа поєднала 58 закоханих пар. Саме їм дозволили вальсувати на сцені під пісню у виконанні Тетяни Галіч.

Ведучі Наталія Жоломко та Анатолій Діденко розповіли присутнім про" золоті" класи, випускники яких отримали найбільшу кількість медалей. Це випуск 1991 року – 10 медалістів із 20 учнів (5 золотих медалей і 5 срібних), 1992 року – 8 медалістів (5 золотих і 3 срібні), 1998 року (22 учні) −8 золотих медалей, 2002 рік (із 22 учнів) −10 медалістів (5 золотих та 5 срібних).

Привітати рідну школу з ювілеєм прийшли і випускники цих знаменитих класів, зокрема Василь Фурман (член Ради Національного банку України, доктор економічних наук, професор), Людмила Ердман-Вовк (учитель англійської мови 1-ої Черкаської гімназії), Інна Гриценко (учитель англійської мови Катеринопільського ліцею).

─ З дитинства люблю школу, ─ зізнався Василь Фурман. ─ Вона дає знання. Якщо ти володієш знаннями, ти досягаєш будь-яких вершин. Саме знання допомагали мені у професійному сходженні, і, сподіваюсь, будуть допомагати надалі. Я щиро вдячний своїм учителям (шостаківським, катеринопільським), за те, що вони задали мені високий старт у житті, тож хочеться побажати їм та всім присутнім у залі всього найкращого, здоров’я, перемог, нових звершень. А рідній школі бажаю найближчим часом увійти в число лідерів з успішності по області й започатковую виплату стипендій для найкращих учнів.

─ Ми щойно пройшлися коридорами і защеміло в серці, ─ ділиться враженнями Людмила Ердман-Вовк. ─ Тут ми дружили, допомагали один одному, тут ми завжди отримували підтримку, розраду від своїх учителів-наставників. Спасибі вам за світлу віру в наші можливості, за величну мудрість, вселенське розуміння!

─ Я пишаюся тим, що я випускниця 2-ої школи, ─ каже Інна Гриценко.─ Тут завжди працювали фантастичні педагоги. Не маючи інтернету, мультимедійних дошок, інших технічних засобів, вони створювали неймовірні уроки, які я до сьогодні пам’ятаю!

За свій вік школа вручила дипломи більш ніж 2 тисячам випускників. Близько 186 із них присвятили життя медицині (26 працюють у Катеринопільській ЦРЛ). Аграріями стали понад 300, з них у районі працює 80 осіб. Педагогічний фах обрали 365 випускників. На освітянській ниві Катеринопільщини працює 62. Спорту своє життя присвятили 69. Роботі в соціальній сфері – 627. Близько 200 стали військовими, правоохоронцями, рятувальниками.

Зі словами вдячності згадували на урочистостях випускників, що в годину лихоліття стали на захист рідної Вітчизни ─ Олексія Байдаченка, Вадима Бондаренка, Олександра Гаркавого, Олега Кузьменка, Миколу Найденка, Ярослава Поліщука, Олексія Фартуха, Олександра Геращенка, Олександра Тертичного, Олександра Толмачова, Миколу Ястремського, Ярослава Химича та двох дівчат ─ Юлію Безшкуру та Крістіну Калинович.

На жаль, не обійшлося на святі і без сумних ноток. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять учителів, що нещодавно відійшли у вічність ─ Надію Василівну Бездєнєжних, Ніну Григорівну Івашкевич, Юлію Микитівну Кудряву, Ніну Віталіївну Палієнко, Ксенію Тимофіївну Луцишину, Олександру Василівну Коваль.

Оскільки святкування річниці школи збіглося зі святкуванням Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників, то кращим учням − Олексію Іванюку та Дар’ї Фроловій − надали почесне право покласти квіти до обеліска Слави.

Випускники поспішали привітати рідну школу з усіх куточків землі, передаючи відео-привітання з Китаю, Чехії, Німеччини, Америки, Португалії тощо.

Незабутню пісню подарувала ювілярці Юлія Пономаренко ─ "З Днем народження, шановна, рідна школо, №2" (оригінальна переробка популярної мелодії).

На завершення звернулась до усіх присутніх директор ─ Лідія Мандрика. Вона розповіла, що теж є випускницею цієї ж школи (1965), поділилася спогадами про своїх учителів, про те, як обрала фах:

─ Я думала вступати на юридичний. Але мою долю визначила Надія Василівна Бездєнєжних. Якось вона сказала, з кого із нас, школяриків, міг би бути непоганий учитель. Моє ім’я теж прозвучало. Я замислилася, а згодом вступила до Уманського педагогічного інституту.

Лідія Володимирівна щаслива, що працює поміж однодумців.

─ Ідеї схоплюють на льоту, в усьому підтримують, ─ розповідає про колег. ─ Успіх школи залежить від того, чи вчителі люблять свою роботу, якщо люблять, отже, тоді буде й високий результат. У нас саме такий колектив, 50 % якого – наші випускники.

З гордістю директор представила кожного співробітника. Для кожного знайшла теплі й особливі слова. Усі разом учителі виконали пісню, написану колегами − Валентиною Казиміренко (слова) та Олександром Трохименком (музика).

Лідія Володимирівна подякувала всім за подарунки, увагу, вітання. Історія школи продовжується…Тепер це офіційно "Катеринопільський навчально-виховний комплекс №2. Загальноосвітня школа-дошкільний навчальний заклад". Одна із двох опорних шкіл району.

Щастя та розквіту рідній школі! Здоров’я та благополуччя її учителям!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Нагородження освітян Катеринопільщини