^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
10.10.2017 13:47
320 переглядів
0 коментарів
''Реформовані'' освітяни із Звенигородського району чекають на роботу

Рішення про так звану реорганізацію Багачівської школи вчителі й громадськість села сприйняли болісно. Щоправда, до радикальних заходів, як от в Гусаковому, не вдавалися. Понадіялися на районних керівників, які обіцяли, що й багачівські дітлахи здобуватимуть якісніші знання у звенигородських школах, куди возитиме їх спеціально виділений автобус, і що вчителів працевлаштують.

Але ж обіцянка – цяцянка.

- Дійсно, пропозиції щодо трудовлаштування були, – розповідає недавній соціальний педагог і вчителька історії з Багачівки Тетяна Любченко, яка має п’ятнадцятирічний педагогічний стаж. – Але які? Одному з моїх колег запропонували роботу у Чижівській школі, до якої добиратися не так уже й легко, іншому – чи то в Озірній, чи то у Княжій. Мене ж направляли вихователем у Шевченківську школу-інтернат. Висока честь. Проте й до Шевченкового добиратися не так уже й близько, та й автобусом можна доїхати до повороту біля лісу, а далі – чим хочеш. Це зранку. Отож гарантії, що не запізнюватимусь на уроки, немає ніякої. До того ж виявилося, що працювати там як вихователька маю до 19-ої години вечора. А чим же тоді додому повертатися, не кажучи вже про інші проблеми? Тому мені не залишалося нічого іншого, як відмовитися і поповнити ряди безробітних, зареєструвавшись в районному центрі зайнятості…

Промайнула осінь, зима. На початку травня нинішнього року не витримала, завітала до відділу освіти, написала заяву, у якій просила забезпечити роботою по фаху з урахуванням зручності дороги до місця роботи. По тому неодноразово телефонувала. І щоразу чула у відповідь стандартне: ще рано, почекайте і щось знайдеться.

Тож знову навідувалася до відділу освіти. Врешті «ощасливили» жінку, повідомивши, що за нею залишається те ж місце у Шевченківській школі-інтернаті, а за щоденний проїзд їй виплачуватимуть по 45 гривень.

- Лише не пояснили при цьому, як я маю добиратися до Шевченкового, якщо автобус у потрібний мені час туди не ходить, - говорить Тетяна Миколаївна. – І вже у вересні нинішнього року вирішила я записатися на прийом до голови райдержадміністрації. Він поспівчував мені й погодився з тим, що місце моєї роботи має бути пов’язаним з маршрутом шкільного автобуса, який доставляє учнів з Багачівки до Звенигородки.

Як і порадили Тетяні Миколаївні, написала вона ще одну заяву. Запропонували їй… півставки вчителя історії у Стебненській школі. Таким чином її «прив’язали» до шкільного автобуса. Проте знову ж таки стала жінка перед проблемою: навіть при умові, що рейсовий автобус «Звенигородка-Ватутіне» довезе її до зупинки перед Стебним, до тамтешньої школи від автотраси треба подолати пішки ще шість кілометрів.

От і береться Тетяна Любченко за голову: що ж робити в такій ситуації, коли більше нічого не світить?

До речі, окрім неї на роботу чекають ще 7 «реформованих» освітян з різних населених пунктів Звенигородського району.

Михайло НЕЧАЙ

Читайте також: Історія Преображенського костелу