^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
08.10.2017 23:01
205 переглядів
0 коментарів
На Європу надійся, та й сам впрягайся…

Неодноразово перед виборами сільського голови ініціативні односельці пропонували їй очолити місцеву громаду. Та Раїсі Недоступ, учительці-історику з більш як 25-літнім педагогічним стажем, тоді не спадало на думку так круто змінити долю. Родом із села Княжої, що на Звенигородщині, Раїса Недоступ після закінчення педінституту успішно навчала дітей історії у сусідньому селі Тарасівці. І серед десяти районних відмінників з цього предмету майже половина були її вихованці. Ентузіаст пошукової та музейно-краєзнавчої справи, вона ініціювала створення у школі музею знаменитого земляка Олександра Кошиця. Згодом на посаді заступника директора школи їй відкривалася перспектива очолити навчальний заклад.

Однак це був час кричущого занепаду в селі, що не могло залишати її байдужою. Аби змінити на краще сільське життя, вона таки дослухалася до думки жителів Тарасівки й вирішила очолити сільську громаду. Її виборча програма була настільки перспективною, що не залишала односельцям іншого вибору. І, забігаючи наперед, скажемо, що майже все намічене Раїсою Василівною було виконане. Тож і не дивно, що й на наступних виборах їй знову виявили довіру.

Ось уже друге скликання поспіль головує Раїса Василівна Недоступ у Тарасівці. І має до чого докласти рук. У селі, де мешкають понад 800 жителів, функціонує загальноосвітня школа, дитячий садочок «Малятко», будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт. Майже так, як і в інших населених пунктах. З однією однак різницею - всі ці установи доглянуті і мають гарний вигляд. Село газифіковане, з ініціативи громади відновлена церква ікони Казанської Божої Матері.

Яскравою візитівкою Тарасівки є її духовне минуле. Всесвітньовідомий композитор, диригент, етнограф, фольклорист Олександр Кошиць був пов'язаний з цим селом і серцем, і душею, і спогадами. Від батьків і співучих земляків, неповторної тарасівської природи заронилися в його юне серце мелодії, які він поніс по світу. В далекій Канаді маестро часто згадував тривалий час очолюваний ним хор при Покровській церкві. До речі, ще в 60-70-х роках минулого століття тарасівський хор був одним з найкращих в районі та добре відомим в області. Та в кризові дев’яності роки він згорнув концертну діяльність.

Тільки із здобуттям Україною незалежності повернулося на батьківщину ім’я славного її сина Олександра Кошиця, а разом з ним – і пісня. 2000 року вдячні земляки спорудили на місці батьківської хати пам’ятний знак творцю української пісні, а в школі, як уже згадувалося, відкрили музей Кошиця.

З 2007 року в Тарасівці щорічно проходить обласний фестиваль української пісні. Хоровий колектив «Джерело» відродився лише у 2011 році. В ньому й дотепер співають самодіяльні артисти 70-х: Ніна Селезень, Марія і Лідія Пшенишні, Катерина Лагода, є молоді виконавці, серед яких – подружжя Кононенків, Пшенишних, Бондаренків. Хором майже трьох десятків учасників керує талановитий ентузіаст своєї справи Василь Клименко. У творчому доробку колективу більше 24 українських народних пісень, твори в обробці Олександра Кошиця.

Співучі тарасівчани хочуть жити по-сучасному не на словах. У 2011 році сільська громадська організація «Світоч» стала учасником проекту ПРООН та ЄС «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» щодо відновлення вуличного освітлення, яке не функціонувало з 70-х років, вартістю 250 тисяч гривень, з них 35 тисяч використано з місцевого бюджету. Тепер у селі майже 200 світлових точок, вулиці освітлюють 42 ліхтарі.

Потому за цим європейським проектом у другій його фазі взялися за енергозберігаюче опалення школи – встановили піролізний котел. Вартість проекту майже 396 тисяч гривень, з них кошти сільського бюджету склали 70 тисяч. За кошти державного бюджету у школі та дитсадку замінили вікна на енергозберігаючі. У школі облаштували теплу вбиральню, придбали бензопилу та мотокосу, а для дитячого садочка – новий комп’ютер, відремонтувавши перед цим електрообладнання. Потому подбали про ремонт опалювальної системи.

З розумінням ставляться до проблем села та на ділі опікуються соціальною сферою головний орендар тарасівських земель агрофірма «АгроРось», якою керує депутат обласної ради Петро Євич, та керівник Тарасівської філії депутат районної ради Микола Яцун. Соціальні зобов’язання перед громадою добросовісно виконують приватні підприємці та орендарі. Завдяки всім господарникам і має оптимістичний вигляд Тарасівка.

У нове приміщення після його ремонту поселився фельдшерсько-акушерський пункт. А на новосілля сільські медики отримали гарний подарунок – за спонсорські кошти агрофірми було придбано сучасне медичне обладнання на суму 240 тисяч гривень.

- Благоустроєм та чистотою в селі постійно опікуються колективи сільради, дитсадка, будинку культури соціальні працівники, – розповідає Раїса Василівна. – Їм допомагають орендарі, фермери, підприємці та жителі села, активно залучаємо на громадські роботи безробітних – від 2до 9 осіб. Їхніми зусиллями підтримується благоустрій кладовища, центральних вулиць, пам’ятних місць. Народні умільці ще раніше змайстрували лавочки для відпочинку біля будинку культури, пошти.

У Тарасівці активно діє природоохоронна організація «Оберіг». Щовесни вбирається село в зелені шати молодих насаджень. Буяє парк біля пам’ятного знака Олександру Кошицю, росте горіхова алея на вулиці Ювілейній. У центрі села висадили сосновий бір і алею, верби та берези, благоустроїли Скарбовий став, відремонтували греблі.

Активно працюють всі 12 депутатів сільради. Всі проблеми села знаходять свій відгук на сесіях. Не забувають і про фізичну культуру та спорт. Прислухалися, було, депутати до місцевих спортсменів, і футбольна команда вийшла на сільський стадіон у формі, придбаній за кошти, виділені агрофірмою.

- Відчуваючи надійне плече господарників, передусім агрофірми «АгроРось», керівники якої завжди йшли і йдуть нам назустріч, - і вирішувати всі виклики сьогодення набагато легше, – говорить Раїса Василівна. – Надіємося, що спільними зусиллями вирішимо основні проблеми, що хвилюють людей.

Сьогодні сільську раді і її очільника чи не найбільше хвилює стан доріг. Та якщо при вирішенні цієї проблеми в інших селах не видно просвітку, то Раїса Недоступ не втрачає надії. Як ось було і з будинком культури. Побудований у 1967 році, він потребував капітального ремонту. Сільрада подавала на Всеукраїнський конкурс розвитку місцевого самоврядування проект вартістю 290 тисяч гривень на відновлення закладу. Й хоча конкурс не виграли, капітулювати не збиралися. Торік при фінансовій допомозі агрофірми перекрили покрівлю будинку культури, цьогоріч, замінивши вікна у глядацькій залі, подбали про її опалення. А ще Раїса Василівна виношує ідею запросити в село європейського волонтера, щоб підучити англійської не тільки дітей у школі, а й самим набути європейського досвіду місцевого самоврядування. Під лежачий бо камінь вода не тече…

Раїса БІЛЕЦЬКА

Читайте також: В криниці на Звенигородщині виявили ртуть