^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
01.09.2017 11:24
795 переглядів
0 коментарів
Італійці люблять солодке життя, а поляки багатіють у сусідніх країнах

У нас сьогодні, з настанням безвізу, справжній бум закордонного заробітчанства. Оголошення про набір робітників в Польщу, Німеччину, Італію ледь не на кожному стовпі, в газетах, інтернеті. І люди їдуть, кидають господарства, рідних, і відправляються на чужину. Як вона їх зустріне, не особливо й переймаються. Бо головна мета – заробити грошей. Щоб вивчити дітей, відремонтувати хату, підлікуватися, а то й просто пожити «як люди», бо в селі, здебільшого, на пристойні гроші розраховувати не доводиться.

Праця в нас, на жаль, не цінується. А закордон щедро віддячує за хорошу роботу і дає гарантії на майбутнє.

Жительки району, а жінок-заробітчанок у нас чомусь більшість, погодилися, не називаючи прізвищ, розповісти про своє життя за кордоном. Кажуть, можливо комусь знадобиться. Хто задумається, хто щось корисного почерпне. Але в один голос попередили: там гроші лопатами не розкидають, там – ми чужі, і ставлення як до дешевої найманої робочої сили.

Світлана потрапила в Польщу ще три роки тому. Спочатку працювала на швейній фабриці, а тепер – нянею в родині фінансистів під Варшавою. Дома двоє дітей-студентів, чоловік, який нізащо не хоче змінювати місце проживання. Хоча разом, вважає, було б набагато легше, і не довелося б розриватися між двома країнами.

- Я знаю кілька сімей з Лисянщини, які ризикнули, і почали все спочатку в Польщі, - ділиться Світлана. – Все те дуже не просто, але в перспективі мати легальну високооплачувану роботу, власне, відносно недороге житло, забезпечену старість і влаштованих дітей в європейській країні – варте того. Але, перш за все, потрібно добре знати мову країни, мати спеціальність. Зараз дуже цінуються робітничі професії. Хороший будівельник у Польщі може заробляти майже як український депутат. Їх спеціалісти виїхали в багатші західні країни. Було б у нас так, кому потрібні ті поневіряння на чужині!

Світлана застерігає не довіряти оголошенням про роботу, які рясніють повсюди. Сама свого часу обпеклася, повівшись на обіцянки якоїсь липової фірми-посередника. Таких зараз багато, і вони займаються лише тим, що розводять на гроші своїх земляків-українців. Надійніше напряму з поляками домовлятися про роботу. А краще всього самому, як турист, поїхати до роботодавця, благо ж – безвіз, і пересвідчитися, що тебе не обманюють.

Наша землячка Надія доглядала за хворою жінкою в Італії та її братом, які разом мешкали. Таких скупих людей, каже, як вони, в житті не зустрічала. Довго там не затрималася. Аж потім їй подруга сказала, що є робота в пекарні. Зараз живе і працює в маленькому містечку з сином, де навіть немає української школи, тому навчати рідної мови мусить його сама.

- Італійці не тяжіють до знань, – розповідає вона. – Їх вчать користуватися калькуляторами, а не табличкою множення. Мій господар, наприклад, не може усно до 36 додати 18. Натомість італійці знають, що мають двічі в тиждень поїхати до ресторану повечеряти, влітку відпочити на морі, а взимку покататися на лижах. Солодко нічого не робити – так вони кажуть.

Наших заробітчан в Італії дуже дивує і те, що, наприклад, штори на вікнах в італійських будинках висять ще ті, які, умовно кажучи, повісила прабабця. Прати їх не можна, максимум – винести на вулицю і легенько витріпати. Не те, що в нас: побудували хату, все у ній новесеньке-чистесеньке, а вже міняють штори, бо ще висять в тюльпани, а мода цього року вже на ромашку.

В кожного своє уявлення про заробітки, каже жінка. Мовляв, за кордоном гроші падають з неба. «А відчути складність моєї роботи дуже легко: не треба особливих зусиль, просто сядьте вночі, відкрийте мікрохвильову піч і засуньте туди голову. Ми за одну ніч виготовляємо тисячу-півтори буханок хліба: я посеред ночі біжу сама в пекарню, вимішую тісто, а вже потім всі приходять і мені допомагають. Як тільки зробиш найменшу помилочку, на тебе відразу ж кричать і обзивають, можуть навіть чимось кинути... А почнеш жалітися, то відразу відправляють додому. І так хочеться іноді виплакатися в подушку, і … проснутися вдома, в рідній Україні.

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: Мисливця з Лисянки собаки водять на полювання