^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
22.06.2017 12:51
2024 переглядів
0 коментарів
Аквафермер з Лисянщини реалізує близько 80 тонн риби на рік

“У 2000 році я взяв в оренду кілька ставків. Вони зарослі такі були, ті ставочки. У тому ж році побудував інкубаційний цех. І так потихеньку, крок за кроком, створили повносистемне рибне господарство. Це означає, що вирощуємо від ікринки до маленької рибинки  -  у нас є інкубаційні цехи, малькові ставки, товарна риба, маточні ставки. Проводимо інкубацію і заводським, і природним методом. Рік на рік не схожий, але в середньому маємо 80 тонн риби, десь приблизно 50–60 тонн товарного малька, в цьому році дали 80 мільйонів личинок коропа і 20 мільйонів личинок травоїдних риб, а відрощеного малька (це 20-ти денна личинка, яка вже сформувалася, і можна зрозуміти, що це за риба) коропа і товстолоба реалізували 5 мільйонів в цьому році.

Маємо товарну рибу – карась, короп, товстолоб, білий амур, щука, судак, сом, лящ. Нею починаємо торгувати із грудня, тому що восени в Україні риба є, а взимку   її менше. От ми садимо у ставок 80–90 тонн риби і реалізовуємо. В основному, беруть на великі міста  – Харків, Київ”.

Іван Чернишук, аквафермер з Лисянщини, керівник ГО “Черкаська обласна асоціація працівників рибного господарства”, коли розмова заходить про рибу і рибництво, готовий відкласти будь-які справи і, як він каже, з ранку до вечора розповідати про своє улюблене, вже більше 50 років, заняття. Тут він майстер, корифей і аксакал, як представляють найстарішого рибника в Україні на різних галузевих нарадах у Києві. Жодна з них не відбувається без участі Чернишука, який представляє інтереси власників ставкових господарств Черкащини.

- Мій батько працював рибоводом у колгоспі, - згадує Іван Іванович.- Одного разу до нас приїхав ветеринар з області робити обстеження. Він одягнув білий халат, дістав мікроскоп, розрізав рибку, показав мені, як все всередині неї влаштовано і запитав: “Куди будеш поступати?” А я збирався геологом в Монголію. “Нащо тобі той геолог? – каже. Подивись на мене: чистенький, машина привезла, подивився рибку, аналіз зробив, зараз випишу рецепт на лікування і, до того ж, зарплата нормальна. Нащо тобі та Монголія?”

Ось так я став  техніком-рибоводом, закінчив Старокостянтинівський зооветеринарний технікум. А вступив туди завдяки футболу.

Історія була така: приїхав поступати, а тут футбольний матч між технікумом і збірною міста. Технікум програвав 2:1. Я підійшов до фізрука і кажу так нахабно: “Поганенько граєте.” “А ти краще вмієш?” – питає мене. “Я можу будь-якого футболіста на 100 метрів обігнати, я ж тренувався”. І мене поставили в команду, відразу забив гол, в підсумку ми виграли 3:2. Я вже знав, що поступив.

У рибництві найважчі періоди, зізнається, весна і осінь. Це як посівна і збирання врожаю. “Врожайний” період починається у вересні і закінчується у середині листопада. “У вересні зариблюємо Дніпро. Потім садимо цьогорічну молодь на зимівлю у ставки, а тоді - приступаємо до товарної риби. У літній період  пізно лягаємо і рано встаємо. У зимовий  трохи відпочиваємо. Весною особливо багато роботи. Кожного дня встаєш і їдеш на ставки, а вони розкидані по району. Так і ганяєш: в один бік  40 кілометрів, в інший  20, в один  1 0 кілометрів, в інший  -  п’ять”.

Чернишуку найбільше подобається в рибництві процес інкубації, бо каже, якщо нічого не посієш, то нічого не будеш мати. Він щорічно інкубує близько 400 самок коропа, серед них є улюблені. Називає їх жіночими іменами - Марина, Мотря…

“Сьогодні, наприклад, беремо Мотрю, витягуймо її, подивилися черевце  —  м’якеньке. Всі параметри записуємо і потім я знаю, коли вона віддасть ікру і покриваю її Петром, Василем, Іваном, щоб була повноцінна личинка…”

Чернишук працює з білим амуром, товстолобом, щукою, сомом, але коропа любить найбільше. Український короп , за його переконанням,  це річкова свиня. Адже це всеїдна риба, і якщо його правильно виростити і потім ще вміти смачно приготувати, то він не поступається жодній іншій рибині. І вважає своїм головним завданням – нагодувати досита українців коропом і карасем.

В ставковому господарстві, а це більше ста гектарів водного плеса, в основному зайняті дві родини - Чернишуків і Чорноволів. Працюють всі разом  -  і онуки, і сини, і дочки, і невістки. Якщо багато роботи, то діти часом навіть школу пропускають, щоб допомогти батькові і дідові.

Щоб механізувати трудомісткі процеси, Іван Іванович придумує різні “штучки”, як наприклад, очеретяну косарку.

Сам головний рибак району на риболовлю виїжджає рідко, в основному, влітку. Знає різні хитрощі, наприклад, як ловити велику рибу на картоплю простою вудкою. Основне, каже,   правильно зварити картоплю, щоб вона мала специфічний запах, потім дати їй постояти пару днів  -  і клює дуже добре.

- Ми знаходимось на річці Гнилий Тікич. Це  -  найпотужніша річка України і колишнього Радянського Союзу. Так Штепсель і Тарапунька казали. Чому? Тому що на ній було вісім гідроелектростанцій. Тому що у нас вода є, і самим Богом велено, щоб у нас була риба на всі смаки.

Короп гарячого копчення від Івана Чернишука: “Мої домашні люблять фаршированого коропа або коропа гарячого копчення. Щоб короп був смачний, треба робити так: обкласти рибу різними спеціями, цибулькою, петрушечкою, лавром, яблучком, грушкою, виноградом, калиною і дати їй постояти. Тоді відкриваєш, вона ще засушиться трохи, щоб рум’янець був, можна медом намазати – і готово!”.

Олександр ЩЕРБАТЮК

Читайте також: Делегація з Лисянки відвідала Молдову