^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
19.06.2017 10:12
968 переглядів
0 коментарів
Гучний атентат, або Як Василь Лісовенко визволяв у 1933 році Мокру Калигірку від червоних комісарів

У кожної сім’ї є свої трагічні та героїчні сокровенні історії. Кожна з них – сторінка життя нашого народу. Скільки таких історій кануло в Лету, забулося, пішло в небуття? Добре, коли потомки намагаються їх зберегти.

Наразі наша 21-річна мокрокалигірська поетеса Сніжана Репеченко поділилася з виданням історіями про своїх славетних прадідів.

─ П'ятірка таварєщей зайшли до сім'ї мого прадіда Василя Лісовенка збирати "продразвйорстку", ─ розповідає дівчина, ─ Він був заможним землевласником, тому комісари дуже тішилися з грабунку тієї оселі. От рідненький і вирішив їх обхитрити. Він не став противитися таварєщам і дозволив забрати усе... навіть нагадав про плуга за хатою, якого ті не помітили! Червоні похвалили дядечка за таку відданість, на що він відповів: "Я поважаю вас, мужики, але як мені далі жити? Чим сім'ю годувати? А вам за роботу платять що? Чи може пайки видають? Можна до вас приєднатися? " "Ну ходімо, побачимо, що з тебе вийде" ─ недовірливо зиркнув комісар. Далі вони йшли селом вшістьох. Червоні зайшли в наступну оселю. Та сім'я була дуже бідною, господиня саме насипала сірий куліш п'ятьом голодним, худючим дітям. Товариші забрали у них тарілки і висипали їжу на землю. Зняли з печі і випорожнили казан з лушпинням картоплі, яким вони, очевидно, збиралися вечеряти. Мати гірко плакала, а товариші тішились і продовжували вишукувати останню їжу... Василь увімкнув холодне дерев’яне обличчя, хоч серце його обливалося кров’ю. Так він промандрував із комуністами цілий день, аж поки всі не зійшлися до штабу, де нині збудована сільська рада. Втомлені таварєщі кинули гвинтівки на одну купу у вуглі і повсідалися. Василь підійшов до зброї, ніби для того, щоб покласти і свою, але в останній момент розвернувся до неї спиною і впевнено промовив: "Не можна так знущатися над людьми!" За секунду залунали постріли. Він винищив цілий штаб комісарів... Визирнувши у вікно, побачив і комуняку писаря, який був у той час на другому поверсі й, почувши заколот, втікаючи, намагався перелізти паркан. Ще постріл. На паркані повисло тіло... Згодом прадід подався жити до Криму.

Нелегка доля випала й іншому Сніжаниному діду, що став на захист своєї сім’ї.

─ Героїчним був і брат Василя ─ Єфрем, ─ продовжує розповідь юна поетеса. ─ Коли червоні прийшли грабувати нашу оселю, то, тоді молодий ще дідусь, вирвав із рук одного таварєща гвинтівку і побив нею "гостей", вигнавши геть. За це йому присудили 10 років арешту, які згодом скоротили до трьох.

Сніжана Репеченко гордиться своїми дідами і, вочевидь, успадкувала від них відвагу, патріотизм та нескорений козацький дух.

─Я дякую вам, дідусі, ─ каже вона, ─ за рису справедливості, якою нагородили мене, обіцяю, що продовжу боротьбу за вільну Україну!

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: Заслужений артист України Володимир Сніцаренко тільки два роки тому дізнався, хто його рідна мати