^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
26.05.2017 19:05
519 переглядів
0 коментарів
Сповідь Василя Шкляра

5 травня у Тальнівському міському центі культури та дозвілля відбулася творча зустріч Василя Шкляра зі своїми читачами. Зала була переповнена охочими почути мудре слово популярного письменника.

На зустріч прийшли люди різного віку, але молодь переважала. У більшості в руках книги Шкляра. Кажуть наприкінці зустрічі, автор буде роздавати автографи.

У першому ряду міський голова Олексій Юрченко та представники міської ради. Олексій Віталійович – палкий прихильник літературної майстерності Шкляра. Тому й не дивно, що він та член ВО «Свобода» Петро Шандиба організували у рідному місті зустріч із письменником.

- Сьогодні походив трохи по Тальному, таке враження, що Звенигородці далеко. Ваше місто мені більше подобається! - ділиться враженнями Василь Миколайович.

Після компліментів, переходить до творчих розповідей.

-Хочу похвалитися, що я зараз окрилений, бо завершив новий роман, - продовжує Шкляр, – я завжди казав, що книга мого життя – це «Чорний ворон». Воно мабуть так є і буде. Коли я презентував свої книги на Галичині, народ мене оточував, хапав за бари і казав: «Напишіть таку книгу про бандерівців» про їх визвольну боротьбу. Я довго віднікувався, казав, що це має бути людина, котра добре володіє їхнім діалектом, говірками, бо найбільша таємниця художнього твору полягає в мові. Але довгий час перебуваючи в тих краях, я опанував лексику і діалекти. І вже в мене, так би мовити, є той колорит. Я довго шукав універсальну історію про повстанців в Західній Україні. Зрештою знайшов і незабаром зможете прочитати роман «Троща».

Прототипами книги Шкляра «Чорне Сонце» стали реальні учасники російсько-української війни з полку «Азов». Розповідаючи про роман, письменник зізнався:

-Я не збирався писати про сучасну війну так швидко, бо вважаю, що таке явище осмислюється з відстані часу.

Попри це роман «Чорне сонце» швидко набув популярності.

Після цитувань своїх творів та розповідей про улюблених персонажів, непомітно настав час запитань від читачів. Питали про наболіле.

-Пане Василю, – запитує Олексій Юрченко, – у моєму рідному селі Зеленькові народилися два генерали Армії УНР – Сергій Єфремов і Олександр Загродський. Нажаль, на даний момент в селі не дуже приділяють увагу цим українським генералам. Чи не плануєте ви описати цей період визвольної боротьби нашого народу?

Трошки подумавши, письменник провів поглядом по залу і твердо сказав:

-На кожній зустрічі з читачами маю такі пропозиції, заклики, прохання, накази: напишіть про те, як мій дядько, чи дід воювали. І таких історій дуже багато. Тому завжди відповідаю, що наперед ніколи не знаю, який задум переможе. В голові їх завжди є декілька. Потім один перемагає і зжирає решту. Знаю цих людей про яких ви говорите. У Загродського особисто був на могилі. Він похований у Сполучених Штатах. Там є величезний цвинтар, де всі наші найкращі люди поховані. Там про них можна почути дивовижні історії. Що буде написано далі, я не знаю.

Ще не стихають оплески від чесної відповіді, як чоловік із зали цікавиться:

- Знаю, що ви запланували екранізацію «Чорного Ворона». Коли можна буде фільм подивитися?

- З екранізацією «Чорного Ворона» вийшла ціла епопея, про яку теж можна написати окрему книжку. На прикладі «Чорного ворона», побачив як працює московська пропаганда. Я раніше сам скептично ставився до цього явища. Думав, що то балачки всілякі. Дійсно ведеться дуже жорстока інформаційна війна з боку Москви. Пам’ятаю, як Ющенко зателефонував Гофману, якраз вийшов його фільм «Вогнем і Мечем». Гофман відповів, що прочитає роман в оригіналі і прийме рішення. Читав він його три тижні. Попри те, що він не розмовляє українською мовою, читати по нашому вміє. Зрештою сказав, що то дуже добрий роман, і буде добре кіно. На той час він знімав «Варшавську битву», тому запропонував знімати фільм українцеві, а собі відвів роль художнього керівника. Сказав, що буде стежити за голлівудським форматом. Я подумав, що то найкращий варіант, бо переконаний – лише українець зможе так відчути всю повстанську атмосферу. Але через пару місяців Гофман приїхав в Україну на кінофестиваль «Молодість», і на запитання журналістів про екранізацію «Чорного Ворона», він відповів словами Табачника: «Я не буду екранізувати антиросійський, ксенофобський роман». Режисера дуже швидко опрацювали. Світ занадто тісний. Як сказано в «Елементалі» - «макове зерня наша земля». Знімати фільм взялася студія 1+1, вони виграли тендер. Сподіваюся, що цього літа вже розпочнуться зйомки «Чорного Ворона». Але є побоювання, щоб не зіпсували. Втім, я впливу на те не маю, навіть на сценарій.

Після такої відвертої сповіді, запанувала тиша. Зустріч добігла кінця. Начальник відділу освіти міської ради Тетяна Коломенська, вийшла подякувати письменнику і вручити синьо-жовті айстри. Аж раптом дитячий голосок з першого ряду, перервав її виступ:

-Коли буде книжка «Помста Баби Яги»? – запитала наймолодша читачка Настя Харченко.

Василь Миколайович ласкаво посміхнувся, і, здається, сам був вражений своєю найменшою читачкою.

-Яке гарне запитання, дитино! Я вже забув, що в мене буде така книга. Я трохи впав у дитинство і видав декілька книжок для діток. В цьому місяці буде й книга «Помста Баби Яги». Прошу Петра Шандибу, записати дані маленької читачки, і в червні коли буду в цих краях, то особисто подарую книгу цьому янголятку.

Бурхливі оплески злетіли над залою. А далі гурт шанувальників обступив письменника. Кожний отримав автограф.

Ми запитали у однієї із юних шанувальниць про те, чи задоволена вона зустріччю, і почули таке:

-Я повірити не можу, що відомий український письменник Василь Шкляр, приїхав, щоб просто поспілкуватися з нами. В мене вже й фото з ним є! Він підписав мені «Тінь Сови». Поспішаю додому, щоб похвастатися рідним!

Нагадаємо, 2011 року Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка присудив Василеві Шкляру цю найвищу літературну нагороду за роман «Чорний Ворон» («Залишенець»), однак письменник відмовився отримувати премію на знак протесту проти перебування на посаді міністра освіти українофоба Табачника.

Ірина РОТАЄНКО

Читайте також: Батько українського бестселера - Василь Шкляр