^
Політика Суспільство Культура Цікаво Творчість Історія Економіка Гороскоп Спорт Кримінал Погода
17.05.2017 7:35
906 переглядів
0 коментарів
Побитого єрківського атовця Юрія Поповича забрали з лікарні додому

−У п’ятницю ми Юру забрали додому, − розповідає мати Валентина Попович.

− Скільки ж його можуть тримати в лікарні? Звенигородські лікарі зробили, що могли. Крапельниці вже не назначають, а уколи й таблетки він може і вдома приймати, тим більше, що дружина – медик.

Як відпочине, повеземо спершу в Черкаси, а потім у Львів на реабілітацію, бо сам він, без сторонньої допомоги, спеціальних масажів, процедур, не видужає.

У нього спаралізувало правий бік, крім того не бачить на праве око й не чує на праве вухо. Очевидно пошкоджено й нюхові рецептори, відчуває й дратується через запахи, які здорові люди не сприймають. Ходити (за нашої підтримки з обох боків) тільки пробує вчитися.

Пам’ять втратив: забув хто він, ким працював, усіх родичів (не впізнає по фото), букви теж забув, читати не може. Знає тільки мене й дружину, бо ми були біля нього постійно поруч. У лікарні годували його з ложечки, тепер вчимо, щоб їв самостійно, лівою рукою. Не завжди виходить, розливається, розсипається, але він пробує. Звичайно важко, бо він правша, але куди подінешся?

Інколи трапляються проблиски пам’яті. Недавно впізнав шофера з катеринопільської швидкої, назвав по імені.

Лікарі втішають, що приналежному тренуванні, реабілітації пам’ять відновиться. Сподіваємось.

Не знаю, що сказати з приводу розслідування. Ведеться, але обвинувачення досі нікому не висунуто. Ми заручилися підтримкою двох адвокатів – одного самі знайшли, іншого нам порекомендували звенигородські волонтери. Тож будемо боротись за об’єктивне слідство. Винуватці повинні бути наказані, оскільки вони становлять загрозу не тільки для мого сина, але й для інших людей. Як можна спати спокійно, коли на свободі злочинці, що зробили здорового хлопця інвалідом 1-ї групи?

Дивуюся з наших людей. Одні з-за кордону телефонують, хвилюються, а інші тут, місцеві, злорадствують, насміхаються… Я вже такого наслухалася, що й переповідати не хочу. Усі ж ми під Богом ходимо, не можуть поспівчувати, то хоча б не зловтішалися.

На жаль, фінансові резерви нашої сім’ї закінчуються, а попереду довгий період реабілітації. Від зловмисників, що побили сина, ні каяття, ні допомоги нема. Будемо вдячні всім небайдужим, хто підтримає нас у цій важкій біді.

Тетяна ІВАШКЕВИЧ

Читайте також: У Єрках до напівсмерті побили атовця